Поняття «антична література» містить в собі літератури двох стародавпіх рабовласницьких суспільств — грецького і римського. Цим визначаються хронологічні і територіальні межі, що відділяють античну літературу від художньої творчості докласового суспільства, — з одного боку, і від літератури середніх віків — з іншого.
Антична література пережила віки. Такі пам’ятки, як гомерівські поеми, грецька драма, твори найбільш видатних римських поетів і донині сприймаються читачами як естетично значимі художні твори. Література Стародавніх Греції та Риму стала основою для розвитку європейських літератур. Творче зіткнення середньовічної і нової Європи з нею ніколи не припинялося. На підтвердження сказаного досить згадати епоху Відродження чи період класицизму XVII-XVIII ст/
Та все це не про нас, адже ми віддаємо данину великій античній культурі, тій самій, творці якої першими вклонилися досконалості та в кожній своїй справі прагнули сягнути поставленого ідеалу; звернулись до найвищої матерії — до душі; розібрали й вивчили явища природи; шанували жагу розвитку і спрагу знань. Хто не чув імен Сократа, Платона, Солона, Піфагора, Аристотеля, Геродота, Демосфена? Плеяди (між іншим, хто такі плеяди? Правильно, сім доньок Атланта!) геніальних філософів, політиків, митців античності пройшли крізь віки до сьогодення, і всюди залишили дивовижний золотий відбиток своєї епохи, роль культури якої у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити все те, чим ми їй зобов'язані...
