У середині XIX століття американський поет-романтик Генрі Лонгфелло досконально вивчив життя індіанців, їхні самобутні традиції, звичаї, їхнє міфологічне подання про побудову миру. Поступово в Лонгфелло зародилася ідея скласти поему, що: розповіла б про зникаючий народ – індіанцях. Поема “Пісня про Гайавате” зробила ім’я її автора безсмертним.
Центральне місце в поемі займає посланець богів, чимсь схожий на давньогрецького міфологічного героя – Прометея. Він навчив індіанців займатися мирною працею, допоміг розчистити ріки
й ліси. Посланець богів допоміг їм припинити братовбивчі війни й розумно влаштувати своє життя.
У різних племенах ця людина божественного походження була відома під різними іменами. Найпоширенішим було ім’я Гайавата, що означає “учитель”. Саме Гайавата навчив індіанців мальованому листу, у якому кожна таємнича фігура мала виразний зміст.
Як і личить посланцеві богів, Гайавата зробив кілька подвигів, наприклад, переміг злого чаклуна, що насилав на людей хвороби, переміг царя риб – величезного осетра. У дійсності ж ціль подвигів прості: індіанці навчилися мистецтва знахарства й стали чудовими рибалками.
Слава про Гайавате швидко розлетілася серед племен індіанців.
Якось Гайавате довелося побувати в країні Дакотов. Там йому сподобалися дуже гострі наконечники для стріл. Ще йому сподобалася ніжна й струнка дівчина Миннега-Ла. І Гайавата знайшов спокій у праці, полюванні й відпочинку біля домівки. Але настала холодна сніжна зима, що скувала льодом ріки й озера.
До індійських селищ непомітно підкрався голод. Навіть Гайавата не зміг нічого порадити землякам. Миннегала вмерла від голоду.
Сидячи біля її остиглого тіла, Гайавата згадував щасливі дні сімейного життя. Цей епізод Лонгфелло побудував на фактичному матеріалі: індійські племена досить часто страждали й гинули від голоду.
Якось Гайавата повідомив, що уздовж берега пливе величезна пірога з білими бородатими людьми. Це були одні з перших європейців, які відвідали Американський континент. Гайавата тепло зустрів гостей, запросив їх у своє житло, щедро почастував. Після торжества й бенкету хазяїн і гості викурили так звану Трубку миру й присягнули у вічній дружбі.
Цей епізод має смутний підтекст: європейці неодноразово давали подібні обіцянки, але, як пам’ятається, жодного не стримали.
Зрозумівши, що об’єднання п’яти племен є його заключною земною справою, Гайавата звертається до індіанців з мовленням. Він дає одноплемінникам різноманітні мудрі ради, одночасно повідомляючи, що йому настав час вертатися в небо. Учитель індіанців вийшов на берег, сіл у свою пірогу, і вражений народ бачив, як його пирога піднімається усе вище й вище:
И народ із прибережжя довго Проводжав його очами, Бачив, як його пірога Піднялася високо до неба В море сонячного блиску – Исокрыласяв тумані…
От так завершився земний шлях посланця небес учителі Гайаваты. Сьогодні індіанці Північної Америки практично втратили свою самобутність, зробившись іграшкою в руках ділків туристичного бізнесу. Поема Генрі Лонгфелло є своєрідною скарбницею пам’яті індійського народу. Заслуга поета полягає ще й у скрупульозному зборі язикових, етнографічних і інших скарбів культури й побуту багатостраждальних індійських племен
Объяснение:
ответ:Один из самых прекрасных образов росписи Сикстинской капеллы – пробуждающийся к жизни Первый человек Адам. Это атлетически сложенный юноша с безвольно протянутой рукой, в которую могучая рука творца словно вливает жизненную энергию. Мужественный и прекрасный, с еще не разбуженной мыслью, и не раскрывшимися силами, лежит он на склоне холма, протянув руки к создавшему его Богу. Через плечо Бога смотрит ангел, изумленный красотой человека. Идеальная юношеская красота Адама как бы находит развитие в образах обнаженных юношей — декоративных фигурках, обрамляющих малые поля. В них Микеланджело показывает внутреннюю жизнь человека через разнообразные движения прекрасного обнаженного тела. С большим мастерством вводит он декоративный мотив дубовых листьев (символический намек на род делла Ровере, переводится с итальянского как "дуб", из этого рода происходил папа Юлий II), сплетенных в гирлянды и украшающих щиты юношей, рог изобилия с дубовыми листьями и желудями держит в руках юноша, расположив его у бедра Адама.
Наряду с "Джокондой" Леонардо да Винчи, это одно из известнейших изображений в мире, с второй половины XX в. стал всемирным символом. Человек, как прекраснейшее из творений Божьих, созданный по образу и подобию Господа, одно из лучших воплощений человеческого образа эпохи гуманизма. Предполагают, что в фресках Сикстины Микеланджело оставил множество тайных аллегорий, так, мантия, покрывающая Бога и поддерживающих его ангелов, напоминает очертания человеческого мозга.
Действие на фреске замерло за секунду до начала библейской истории homo sapiens, когда создавший человека по своему образу Бог «вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душею живою» (Быт. 2:7).
У Микеланджело собственная трактовка: на фреске Адам уже дышать и двигаться, но еще является незавершенным творением.
Чего же не хватает первому человеку, чтобы он стал подобен Богу?
Как пишет искусствовед, профессор Темпльского университета США Марша Холл:
«С точки зрения итальянского Ренессанса, наделение человека мыслить означало быть созданным по образу и подобию Бога».
С мнением искусствоведов согласна. Термин гуманизм имел в те времена иное значение. В чём то он был синонимом слова антропоцентризм.
Один же из главных героев первый человек Адам. Он прекрасен и идеален, потому что создан по образу и подобию Божьему.
2 .Рука Бога даёт импульс, а рука Адама принимает его, давая всему телу жизненную энергию. Тем, что их руки не соприкасаются, Микеланджело подчеркнул невозможность соединения божественного и человеческого. В образе Бога, по замыслу художника, преобладает не чудесное начало, а гигантская творческая энергия. В образе Адама Микеланджело воспевает силу и красоту человеческого тела. Фактически, перед нами предстаёт не само сотворение человека, а момент, в который тот получает душу, страстное искание божественного, жажду познания.
Объяснение:
я бы превратилась в одеяло. Я могла бы быть мягкой,пушистой, теплой