Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах: балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;
А. С. Пушкин
Унылая пора! Очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса -
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и золото одетые леса,
В их сенях ветра шум и свежее дыханье,
И мглой волнистою покрыты небеса,
И редкий солнца луч, и первые морозы,
И отдалённые седой зимы угрозы.
Л. К. Толстой
Осень! Обсыпается весь наш бедный сад.
Листья пожелтелые по ветру летят.
Лишь вдали красуются там, на дне долин,
Кисти ярко-красные вянущих рябин.
А. Н. Плещеев
Осень наступила,
Высохли цветы,
И глядят уныло
Голые кусты.
Вянет и желтеет
Травка на лугах.
Только зеленеет
Озимь на полях.
Туча небо кроет,
Солнце не блестит.
Ветер в поле воет,
Дождик моросит.
Воды зашумели
Быстрого ручья.
Птички улетели
В тёплые края.
Листопад
Иван Бунин
Лес, точно терем расписной,
Лиловый, золотой, багряный,
Веселой, пестрою стеной
Стоит над светлою поляной.
Березы желтою резьбой
Блестят в лазури голубой,
Как вышки, елочки темнеют,
А между кленами синеют
То там, то здесь в листве сквозной
Просветы в небо, что оконца.
Лес пахнет дубом и сосной,
За лето высох он от солнца,
И Осень тихою вдовой
Вступает в пестрый терем свой…
Константин БальмонтОСЕНЬ
Поспевает брусника, Стали дни холоднее. И от птичьего крика В сердце только грустнее. Стаи птиц улетают Прочь, за синее море. Все деревья блистают В разноцветном уборе. Солнце реже смеется, Нет в цветках благовонья. Скоро осень проснется И заплачет спросонья.