анализ стихотворения мусы джалиля "смерть девушки". сто раненых она одна и вынесла из огневого шквала, водою напоила их она и раны их сама забинтовала. под ливнем раскаленного свинца она ползла, ползла без остановки и, раненого подобрав бойца, не забывала о его винтовке. но вот в сто первый раз, в последний раз ее сразил осколок мины лютой… склонился шелк знамен в печальный час, и кровь ее пылала в них как будто. вот на носилках девушка лежит. играет ветер прядкой золотистой. как облачко, что солнце скрыть спешит, ресницы затенили взор лучистый. спокойная улыбка на ее губах, изогнуты спокойно брови. она как будто впала в забытье, беседу оборвав на полуслове. сто жизней молодая жизнь зажгла и вдруг сама погасла в час кровавый. но сто сердец на славные дела ее посмертной вдохновятся славой. погасла, не успев расцвесть, весна. но, как заря рождает день, сгорая, врагу погибель принеся, она бессмертною осталась, умирая.
Объяснение:
Войовничий дух Ахілла переміг обережність, і юнак, обравши зброю, вибрав і свою долю - шлях до незмірну славі і до швидкої смерті. Ахіллес сам обрав життя коротку, але наповнену болю, тривоги, слави, жорстокості і героїзму. Ахілл знав, що йому визначено долею, і це тінь близької смерті, яка постійно переслідує Ахілла. У соціальній ієрархії, а вона вже існувала в Греції за часів Гомера, Патрокл і за народженням, і за станом стояв нижче Ахілла, і Менетій напучував сина коритися одному, хоча той і був молодший за нього. Патроклу, беззлобно і покірному за характером, це було нескладно, і Ахіллес любив його ніжно. Що означав для нього Патрокл - він з усією силою усвідомив після смерті одного. Скорботність, як і всі почуття пристрасного, темпераментного вождя мирмидонян, була шаленою. Він рвав на собі волосся, качався по землі, кричав, голосив.
