Рассказ "Арно" Сетон Томпсон Эрнеста в частности переносит нас в мир животных. На самом деле Арно это название почтового голубя из рассказа ... Этот рассказ очень трогательный, описывающий правдивые истории животных. Читая её я не могла сдержать своих эмоций, честно скажу - плакала, я такой человек, что всё принимаю близко к сердцу ...
Арно меня очень вдохновил своим мужество ... Даже когда его подбил охотник, он всё равно дальше летел ... Он был одним из лучших среди голубей. Арно это воплощение идеала ... Он смог доказать что быть сильным может каждый ... Когда Арно убил ястреб, моё сердце на мгновенье приостановилось ... Это был такой душераздирающий момент, что слёзы сами катились по щекам ... А при чтении всего рассказа, глаза всегда были полны слёз. Это по истине замечательный, удивительный рассказ, в котором много уроков для нас ... Мне было очень больно читать, как этот отважный сильный голубёнок умер ... Но не всё же в жизни хорошо кончается ... Наверно именно поэтому автор нам написал об этом ... Мы должны быть такими же, как Арно ...
для себя я урок из данного рассказа взяла очень хороший. Арно при виде трудностей не опускал руки, а решительно и с новыми силами летел вперёд ... Он не искал пути назад, он искал пути решения ситуаций. Я тоже должна не опускать руки в трудные для меня времена, а всегда должна идти смело вперёд!
Объяснение:
У своєму оповіданні Мо Янь, звертаючись до теми геніальності людини, порушує низку важливих проблем. Насамперед це проблеми природи геніальності, взаємин генія з навколишнім середовищем. Що ж таке геніальність — подарунок долі чи величезна відповідальність перед суспільством і навантаження на психіку? Чи легко бути генієм? Як ставитись до генія і вибудовувати спілкування в колективі, в якому є геній? Як узагалі реагувати на інакшість будь-якої людини? Ці питання нам допомагає осмислити Мо Янь посередництвом художнього твору. Із центральною проблемою оповідання пов’язані й інші, не менш важливі: проблема людської жорстокості, проблема виховання дитини в родині та школі, індивідуального підходу до особистості, проблема відповідальності вченого перед суспільством і самопожертви заради наукового пізнання. Урешті- решт це і проблема призначення науки в суспільстві.
Мо Янь показує нам шлях від ненависті до поваги, який пройшли однокласники генія. Автор немов попереджає нас про можливі помилки пересічної людини в спілкуванні з іншою, яка чимось об’єктивно сильніша від неї (в оповіданні йдеться насамперед про силу розуму й духу). Оповідь ведеться від імені молодої людини, а в минулому одного з хлопців, які в дитинстві цькували малого генія, але з часом зрозуміли свою неправоту: «Ми всі мимовільно пригадали, як тоді на баскетбольному майданчику зговорилися проти нього, і нам стало соромно». Відчувається, що оповідач дуже шкодує про заподіяне. Згадуючи свою історію взаємин із талановитим однокласником, він тим самим ненав’язливо застерігає читачів від жорстокого ставлення до будь-кого, ділиться своїм і негативним, і позитивним досвідом спілкування, аби до ншим уникнути його помилок. Письменник закликає нас не закривати очі на агресію, а зазирнути в саму її природу, подивитись на неї збоку і зробити власні висновки про те, як варто вибудовувати стосунки з навколишнім світом.
Объяснение:
