Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру — індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність — поєднуються в нім з позитивними, такими, як "душі пряме благородство». У нім ми бачимо і ознаки прогресивності і обізнаності. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється з середовища, до якого належить. Передусім його відрізняє "різкий, охолоджений розум», схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з жовчю навпіл». Він далекий від світського і провінційного дворянства, яке він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести і до прогресивної молоді, оскільки у нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає "зайвою людиною». Належачи до світла, він зневажає його. Онєгін не знаходить свого істинного призначення і місця в житті, він обтяжується своєю самотністю. Говорячи словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в тому середовищі, де він знаходиться, не маючи потрібної сили характеру, щоб вирватися з неї».
одним из наиболее интересных произведений Н. С. Лескова является сказ “Левша”, или “Сказ о тульском косом левше и о стальной блохе”. За завесой иронии, даже некоторой нереальности описываемых событий писатель скрывает множество вопросов, множество проблем русской жизни, которые часто носят довольно трагический характер самой серьезной проблемой, поставленной Лесковым в “Левше”, является проблема невостребованности русских талантов. В заключительной, двадцатой, главе автор замечает: “Собственное имя левши, подобно именам многих величайших гениев, навсегда утрачено для потомства” . Множество людей, обладающих довольно большой властью (Платов, государь Николай Павлович и др. ) , “в своих. . .людях были очень уверенными и никакому иностранцу уступать не любили”, но дальше слов и гордости за свой народ дело не заходило, образования не было, а если и было, то только для богатых; гении умирали в бедноте, так и не использовав дарованный им свыше талант. . .В других государствах, например, в Англии, все наоборот. Мастеров было не так много, но заботились о них очень усердно: и учеба, и работа, и прекрасные условия для творчества. . .Левша - неказистый мужичок, с выдранными “при ученье” волосами, одетый, как нищий - не боится идти к государю, так как уверен в своей правоте, в качестве своей работы.
