ответ:
1. справжнє ім’я стендаля:
а франсуа марі аруе б анатоль франсуа в жан батіст поклен г жульєн сорель д анрі марі бейль
2. стендаля вважають основоположником французького:
а класицизму б романтизму в реалізму г натуралізму д просвітницького класицизму
3. стендаль є родоначальником: а соціально-психологічного роману б історичного роману
в роману-хроніки г сатиричного роману д історичного роману
4. дата створення роману стендаля «червоне і чорне»: а 1810 р. б 1840 р. в 1820 р. г 1830 р. д 1800
р.
5. головний герой роману стендаля «червоне і чорне»:
а фабріціо дель донго б жульєн сорель в антуан берте г люсьєн левен д маркіз де ла-моль
6. у сюжетну основу роману стендаля «червоне і чорне» було покладено: а випадок із реального
життя (факт судової хроніки) б сюжет французького роману xviii ст. в вигадану історію г стару
італійську хроніку д французьку легенду
7. за походженням ж сорель був сином: а священика б колишнього селянина в аристократа г
буржуа д принца
8. кумиром жульєна сореля був: а наполеон бонапарт б абат шелан в жан-жак руссо г вольтер д
пан де вально
9. визначна риса характеру жульєна сореля: а кмітливість б хитрість в честолюбство г
користолюбство д щирість
10. провідна тема роману стендаля «червоне та чорне»: а трагічна доля талановитого плебея у
франції доби реставрації
б невзаємне кохання головного героя в просування головного героя щаблями соціальної драбини
г відмирання феодальних порядків у франції доби реставрації д доля жінки у французькому
суспільстві
11. стендаль у романі «червоне і чорне» відтворює провінційний побут франції xix ст., зображаючи
вигадане містечко:
а вер’єр б валансьєн в вандом г верден д вертеп
12. жульєн сорель під час його навчання в семінарії, на думку семінаристів, завинив у
«найжахливішому гріху»: —
а він був надто честолюбний б він мислив, міркував сам, не корився авторитетам
в він був надто талановитий г він був надто вродливий і жіночний д він був надто самозакоханий
13. жульєна сореля на гільйотину: а честолюбство і жага влади б кохання в походження г
виховання д егоїзм
14. жульєн сорель не зміг знайти себе в суспільстві, тому що: а він був занадто честолюбним б за
часів реставрації, коли суспільство намагалося забути про наполеона, талановитий плебей не міг
пробити собі дорогу в він був нездарою
г він обрав неправильний шлях д він використовував жінок
15. основний конфлікт роману стендаля «червоне і чорне»: а між особистістю і суспільством б між
батьками і дітьми
в між революціонерами і реакціонерами г між людиною і природою д між чоловіком і жінкою
16. матильда де ла-моль, щороку надягаючи жалобу, вшановувала родинну легенду про: а королеву
объяснение:
1. 3) романтизм
2. Базаров в конце романа «Отцы и дети» погибает, так как, по-мнению автора, жить дальше ему незачем.
3. За сборник рассказов "В сумерках" А.П. Чехов был награжден Пушкинской премией.
4. Неверно, что образы Пенкина, Волкова, Судьбинского 2) персонифицируют те жизненные пути, на которые не захотел вступить Обломов
5. 4) сарказм
6. ...иронией и печалью
7. Русская армия проиграла в Шенграбенском сражении, потому что солдаты просто не понимали, за что они сражаются.
8. Повесть «Очарованный странник» сближают с жанром былин и приключений испытания, выпавшие на долю главного героя
Выйдя из больницы, уехал в Москву, намереваясь посвятить себя литературе, но жить на литературные заработки оказалось невозможно, он давал частные уроки, потом увлекся театром и поступил на сцену (гастролировал по провинции).
Жил в Уфе, Одессе, подрабатывал в газетах, свел знакомство со многими литераторами (особенно близко сошелся с И. Буниным, откровенно подражая ему в своих «традиционных» стихах).
Первая книга «Стихотворения» вышла в 1894 в Москве, а с конца 1890-х в Петербурге регулярно появляются в свет книги стихов, рассказов, пьес и переводов, — А. Федоров был одним из самых плодовитых писателей.
До революции он выпустил больше десятка романов, несколько сборников рассказов, книгу очерков и еще одну небольшую книгу лирики — «Сонеты» (1907).
Об этих стихах А. Блок отозвался: «А. Федорову нет никаких оснований писать сонеты; лучшие строки — или рабское, или плохое подражание Бунину».
Умер в эмиграции, в Болгарии, где стал гимназическим преподавателем русского языка.