«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице» «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом» «…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
Риси характеру Максима Беркута
«Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..» «В його серці, смілім і чистім, як щире золото…»
Розум та кмітливість:
«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»
Почуттєві риси:
«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»
Гадающая Светлана - единственное произведение на национальную русскую бытовую тематику, созданное после возвращения Брюллова из Италии. Бытовую сцену гадания, увиденную у москвичей, автор картины оживил поэтическим чувством. Романтический сюжет полотна, возможно, навеян популярной в то время Василия Андреевича Жуковского (1783-1852) "Светлана". Однако картина Брюллова имеет самостоятельный характер, она, своего рода живописная параллель известному литературному тексту.Карл Брюллов создал живой и впечатляющий образ молодой девушки, привлекающий своей непосредственностью и правдивостью. Светлана в русском национальном костюме с кокошником на голове сидит перед зеркалом, обратив на него свой испуганно ожидающий взор. Художник представил перед зрителем момент ожидания и желания узнать будущее.
