Николай Некрасов известен современным читателям как «самый крестьянский» поэт России: именно он одним из первых заговорил о трагедии крепостничества и исследовал духовный мир русского крестьянства. Также Николай Некрасов был успешным публицистом и издателем: его «Современник» стал легендарным журналом своего времени.
«Всё, что, жизнь мою опутав с детских лет, проклятьем на меня легло неотразимым…»
Николай Некрасов родился 10 декабря (по старому стилю — 28 ноября) 1821 года в небольшом городке Немиров Винницкого уезда Подольской губернии. Его отец Алексей Некрасов происходил из семьи некогда богатых ярославских дворян, был армейским офицером, а мать Елена Закревская была дочерью посессионера из Херсонской губернии. Родители были против брака красивой и образованной девушки с небогатым на тот момент военным, поэтому молодые обвенчались в 1817 году без их благословения.
Впрочем, семейная жизнь пары не была счастливой: отец будущего поэта оказался человеком суровым и деспотичным, в том числе по отношению к мягкой и застенчивой супруге, которую называл «затворницей». Тягостная атмосфера, царившая в семье, оказала влияние на творчество Некрасова: в его произведениях часто фигурировали метафорические образы родителей. Федор Достоевский говорил: «Это было раненое в самом начале жизни сердце; и эта-то никогда не заживавшая рана его и была началом и источником всей страстной, страдальческой поэзии его на всю потом жизнь» .
Раннее детство Николая в родовом имении отца — селе Грешнево Ярославской губернии, куда семья перебралась после отставки Алексея Некрасова из армии. Особенно близкие отношения сложились у мальчика с матерью: она была для него лучшим другом и первым учителем, привила ему любовь к русскому языку и литературному слову.
Дела в родовом имении были сильно запущены, дошло даже до судебны.
У "Різдвяній пісні у прозі" Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву.
У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Діккенс показав, які потворні "Бідність" і "Темнота". Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом. Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.
