Під час влади класицизму утворюється конкретна ієрархія жанрів. Високому жанру живопису відповідає історичний, релігійний і міфологічний. До Низьким жанру відносяться портрет, натюрморт і пейзаж. Вони зараховуються до побутового жанру, і є менш значними.
Поєднання жанрів в період панування класицизму не допускалось. В художньому мистецтві є обов'язкові для виконання канони, які зобов'язують чіткий поділ фігур, недоступність алегорії, а так само аллегоричности.
Незважаючи на явну консервативність напрямки, стиль послужив початком немаленькому кількості художніх традицій. До них відносяться - закінченість композиції, узгоджені форми, відповідна передача форм. Класичні живописці створили своє особисте відчуття кольору. На передньому плані постійно переважав коричневий колір, на середньому - зелений, а на дальньому плані блакитний колір. Це створювало картинам додаткову об'ємність, і це враження відмінно додавала гра світлотіней.
Художники під час панування класицизму прагнули в своїх роботах показати співзвуччя і гармонію, а так само до Ідеалізування і створення прекрасного. Барвисті почуття і емоції вважали недоречними і навіть потворними. Сюжет картини повинен був закликати глядача до величі розуму над почуттями та емоціями, а також пропаганда порядку у всіх сферах життя.
Произведение Максима Горького «Детство» повествует нам о жизни Алёши Пешкова. Мальчик недавно потерял отца и малолетнего брата, а мать отвернулась от него, и теперь воспитанием Алёши занимается его бабушка – Акулина Ивановна. Но и дед Каширин сыграл не последнюю роль в воспитании мальчика. Первый раз мы встречаем его на палубе. Но Лексей сразу, же невзлюбил его « особенно, же не понравился мне дед; я сразу почуял в нем врага…». Отношение к деду Каширину испортилось сильнее после субботней порки. Тогда дед избил Алёшу так, что он несколько дней лежал не вставая. Дед Каширин извинялся за излишнюю грубость, приносил гостинцы, рассказывал про жизнь бурлаков. И как ему казалось, Алёша его простил, но в глубине души Лексей был, не умолим. Это определёно повлияло на него «…у меня явилось беспокойное внимание к людям, и, точно мне содрали кожу с сердца, оно стало невыносимо чутким ко всякой беде и боли, своей и чужой». И при этом дед пытался учить его грамоте. Дед Каширин постепенно разорился. И в конце повести мы видим, что он от своей жены, чтобы не содержать лишнего рта: «Даже масло для лампадки пред образом каждый покупал своё,- это после полусотни лет совместного труда! » Он попрекает бабушку и Алёшу: « - Опиваете вы меня, объедаете до костей, эх вы... ». И именно здесь дед сыграл ключевую роль в жизни Алёши Пешкова, ведь он его отправил его в люди! « - Ну, Лексей, ты - не медаль, на шее у меня - не место тебе, а иди-ка ты в люди.». Таким образом, дед Каширин открыл новую страницу в его жизни. ПОПРОБУЙ ЭТО!
