Відповідь:
ода — символ плодючості, початку й кінця всього сущого на землі; у християн — символ очищення від гріхів, смерті й поховання, життя і воскресіння із мертвих. У баладі «Світязь» з водою (озером) пов’язана тема смерті й відродження народу, мотив духовної сили народу, яка полягає в його єдності й прагненні до волі.
Синій, блакитний колір – символізує довір’я, безкінечність, сум. Це колір неба і води. У християнській культурі він асоціюється з вічною божественною істиною, вірністю. Синій колір озера Світязь («безодня блакить») навіює печальну згадку про минуле, про загибель Туганової держави. Образ жінки, що раптово з’явилася із синіх хвиль, утілює думку про вірність своєму народові. Купава — символ чистоти, непорочної краси. Водночас вона – символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої діви. Білі купави у баладі Міцкевича «Світязь» уособлюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Традиційний фольклорний мотив «помсти покійника» переходить у мотив «помсти квітів». У такий б автор показує продовження боротьби за свободу, карає гнобителів, закликає всі народи звільнитися від поневолення. Білий колір – символ невинності, чистоти, світла, життя, вічності. У християнських традиціях біле означає спорідненість із Божим світом. У білому зображуються ангели, святі. «Біле нас щось огортає» – ця фраза символізує смерть, яку мужньо приймає народ. Але водночас це і знак божого світла, яке рятує людей із неволі . Білі квіти, на які перетворилися дівчата й жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту та невинність. Однак тим, хто загрожує всьому «білому» – чистому, вільному, доброчесному – квіти несуть смерть. Зелений колір – колір трави, символ природи, молодості, плодючості, краси і радості, ствердження життя, миру.
Когда скромняга бард, отдыхал от дел
С Геральдом из Ривии, он песню эту пел
Сразился белый волк, с верищивым чертом
Эльфов покромсал, несчеьные кагорты
Сзади подползли, хоть это стыд и срам
Сломали мне лютню, дали по зубам
Целился тот черт, мне рогом прямо в глаз
И тут ведьмак крикнул: "Вот твой смертный час"
Ведьмаку заплатите – чеканной монетой, чеканной монеетой, во-о-оу
Ведьмаку заплатите, зачтется все это вам
Он хоть на край земли, отправится готов
Сразить всех чудовищ, убить всех врагов
Он Эльфов всех прогнал, за дальний перевал
Высокие горы, на вечный привал
Он бъет не в бровь а в глаз, был ранен много раз
Он людям товаарищ, всегда он за нас
К чему эта вражда, никак я не пойму
Он нас защищает – так налейте ж ему
Чрезвычайно существенным было для писателя-сентименталиста обращение к социальной проблематике. Он не обличает Эраста в гибели Лизы: молодой дворянин так же несчастен, как крестьянская девушка. Но, и это особенно важно, Карамзин едва ли не первый в русской литературе окрыл «живую душу» в представительнице низшего сословия. «И крестьянки любить умеют» — эта фраза из повести надолго стала крылатой в русской культуре. Отсюда начинается еще одна традиция русской литературы: сочувствие простому человеку, его радостям и бедам, защита слабых, угнетенных и безгласных — в этом главная нравственная задача художников слова.
«Бедная Лиза» сразу стала чрезвычайно популярной в русском обществе. Гуманные чувства, умение сочувствовать и быть чувствительным оказались очень созвучны веяниям времени, когда литература от гражданской тематики, характерной для эпохи Просвещения, перешла к теме личной, частной жизни человека и главным объектом ее внимания стал внутренний мир отдельной личности.