герои и сюжет жуковского «светлана»
имя василия андреевича жуковского, друга и учителя а. с. пушкина, вошло в как автора целого ряда . он воскрешал в образы феодального средневековья и полные наивной веры народные предания. впервые определение как жанра дал в. г. белинский. он так определил его своеобразие: в поэт берет какое-нибудь фантастическое и народное предание или сам изобретает событие в этом роде, но в ней главное не событие, а ощущение, которое оно возбуждает, дума, на которую оно наводит читателя большинство жуковского переводные. сам поэт так писал о специфике таланта поэта-переводчика: переводчик: в прозе есть раб, в поэзии соперник .
первой жуковского была людмила (1808), являющаяся вольным переводом поэта бюргера ленора . используя сюжет поэта, жуковский придал иной национальный колорит, перенеся действие в московскую русь xvi xvii веков, дал героине имя людмила, ввел песенные обороты и фольклорные особенности, присущие народу.
1
скажіть,
про що безперервно мріють
ворони,
що біля школи літають?
читати навчитися?
писати навчитися?
красиво в спортзалі на кільцях крутитися?
ні!
шуміти в зміну?
грати і сміятися?
а може бути,
у шкільній їдальні харчуватися?
ні!
ворони,
що біля школи літають,
про те кожен день з нетерпінням мріють,
про що їх прабабусі теж мріяли:
ворони мріють,
щоб їх порахували!
2
я йшов зі школи
повільно, повільно,
все придумував відмовки.
ніс четвірку
за природоведенью,
а по-російському -
підлога-четвірки.
3
тут похований щоденник іванова.
з ним іванов обійшовся суворо.
але якщо б не був суворий іванов,
то був би батько з івановим суворий
4
який сьогодні дивний день!
петров відкрив з поклоном двері -
марину глебовну впустив,
і тут весь наш клас підскочив!
максимов їй несе букет,
співаків - коробочку цукерок,
дівчата, радісно галасуючи,
великий глек із кришталю.
і тільки я один сиджу,
я в загальному гаморі - ні жу-жу.
подарунок мій крутіше їх,
затьмарить собою інших!
так! буде щасливий педагог -
вчора я вивчив урок!
5
ми сьогодні цілу годину
прибирали новий клас.
сто папірців від ірисок,
сто недогризків і записок
виявилося у нас.
було тільки три уроки,
а не п'ять
і не шість.
як же ми встигли стільки
написати, прочитати і з'їсти? !
стих на зывается Утро
УтроЗвёзды меркнут и гаснут. В огне облака.Белый пар по лугам расстилается.По зеркальной воде, по кудрям лознякаОт зари алый свет разливается.Дремлет чуткий камыш. Тишь — безлюдье вокруг.Чуть приметна тропинка росистая.Куст заденешь плечом — на лицо тебе вдругС листьев брызнет роса серебристая.Потянул ветерок, воду морщит-рябит.Пронеслись утки с шумом и скрылися.Далеко-далеко колокольчик звенит.Рыбаки в шалаше пробудилися,Сняли сети с шестов, вёсла к лодкам несут…А восток всё горит-разгорается.Птички солнышка ждут, птички песни поют,И стоит себе лес, улыбается.Вот и солнце встаёт, из-за пашен блестит,За морями ночлег свой покинуло,На поля, на луга, на макушки ракитЗолотыми потоками хлынуло.Едет пахарь с сохой, едет — песню поёт;По плечу молодцу всё тяжёлое…Не боли ты, душа! отдохни от забот!Здравствуй, солнце да утро весёлое!