Будь-який з нас , напевно , читав у дитинстві казку про Червону Шапочку - красиву , слухняну дівчинку , яка допомагала мамі та стареньку бабусю . Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці . Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків , для яких , духовність , чесність , ввічливість , повага до старших - лише порожні слова . Ця 16 -річна дівчина п'є , курить , розмовляє молодіжним жаргоном і живе виключно споживацькими інтересами . Навіть страшного здоровенного Вовка загнала і мисливця налякала , що вже говорити про хвору , немічною бабусі , у якої забрала останню пенсію! Після цього зникла в лісі і не повернулася додому. Їй байдуже , що бабуся залишилася без копійки , що хвилюється мати ... Головне - випити , погуляти , розважитися! Яка людина з неї виростить і яке життя її буде чекати - можна тільки уявити ...Звичайно , можна засуджувати , перевиховувати таку молодь , але це навряд чи щось змінить. Слід задуматися глибше : чому підлітки стають такими? Адже в дитинстві всі вони - милі , довірливі , невинні . Якими вони виростуть - залежить , в першу чергу , від батьківського виховання . Наприклад , мама Червоної Шапочки дає їй пляшку вина для бабусі. Якщо в сім'ї люблять випити , діти бачать це змалку і вважають нормою. Тому не дивно , що і дівчина перейняла цю згубну звичку. Те ж саме можна сказати і про повагу до старших. Як батьки і матері ставляться до своїх батьків , так їх доньки та сини колись ставитимуться до них самих .Гумореска Є. Дударя викриває недоліки у вихованні сучасної молоді. Підтекст цього на перший погляд смішного , дотепного твору досить серйозний . Письменник піднімає вічні проблеми батьків і дітей , добра і зла , справжніх і фальшивих цінностей . Майбутнє України і всього світу залежить від нового , підростаючого покоління. Тому і дорослим , і дітям треба постійно вдосконалюватися , ставати кращими , розумніше , добріше , щоб гідно виховати своїх нащадків , за які ніколи не буде соромно !
Возвращение к крестьянским истокам. В то время начал происходить процесс модернизации, все мененялось, труд хлебопашца сменил ручной труд. Появился поезд, техника, большинство наседления старо переселятся в город. Но в поэзии осталась милая сердце патриархальная старина: с широкими полями, торжественной праздностью и вдумчивость в незначительные явления природы.Человеку важно ощущать свое единство с окружающим миром, и, приятнее, когда эта жизнь исходит из леса, веселого ручейка, а не из бездуховной промышленной махины
