"какие произведения относотся к сказкам: аленький цветочек, городок в табакерке,цветик семецветик,по щучьему велению,двеннадцать месяцев, лягушка путешественница,иван царевич и серый волк,сказки народов россии,серебренное копытце"
Характеристика Печорина даётся Максим Максимычем в главе "Бела". Пожилой штабс-капитан пытается понять внутренние противоречия характера Печорина,через внешние ,ярко выраженные черты.Рассказчик не пытается анализировать сложный характер Печорина,Максим Максимыч описывает факты из его жизни . Привлекательный молодой человек,лет 25-ти,крепкого телосложения,с белокурыми волосами :"Славный малый,только немножко странный". Всегда опрятен,следит за собой,носит дорогую одежду,следит за чистотой сапог и перчаток.Крепкого здоровья,сутками бывал на охоте,но мог простудится от сквозняка.Охотился в одиночку на кабана,но вздрагивал от хлопка двери.Мог разговаривать без умолку,становясь центром компании,а мог молчать часами. Играл на слабостях людей,используя их страсти,для достижения своих целей.Эгоист,думает о себе,не заботясь о чувствах других,добивается цели любой ценой.""Видно, в детстве был маменькой избалован". Не может определиться с целью в жизни,ищет своё место.Бросается из крайности в крайность,очень изменчивая натура.От его безразличия погибает дочь местного князя Бела,сам князь,а сын князя Азамат покидает семью.Развлечения Печорина привели к трагедии,а он сам остаётся равнодушным:"Его лицо ничего не выражало особенного, и мне стало досадно: я бы на его месте умер с горя."
Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Ч. Діккенс із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у прозі». Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його, Скрудж не поважав Свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з'явився привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, Допоміг сім'ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується .щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.
