Ідея твору — осуд байдужості. Красуня «спокійно зненавиділа» пасинка, але ненависть не може бути спокійною. Використання цього оксюморона (тобто стилістичного прийому поєднання слів із протилежним значенням) підкреслює саме байдужіть, відсутність любові до дитини. Маленького хлопчика не помічають, і він майже припиняє існувати. Усього в п’яти невеличких абзацах Бунін змалював, як байдужість здатна вбити людину, причому не лише ту, яку не помічають, а й того, хто виявляє цю байдужість, бо він припиняє бути справжньою людиною.
Объяснение:
1. У віці 20 років
2. художньої фантастики ( але це не точно)
3. ,,451 градус за Фаренгейтом"
4.емоційним, психологічним стилем.
5. хоче аби читач сам вирішив долю героя. Адже у кожної людини своє бачення на світ та ситуації.
6. Потрощити чужі речі,. книги, картини..
7. На мою думку, люди не цінять те, що мають. в людей є принцип само виживання, немає ніякої духовної краси та самореалізації. ніхто з юрби не вірить в нове життя, тому й нищать останні ниточки ,,віри".
8. люди бідують, не мають роботи, а також немає бажання працювати. цитата: ,,Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід" тому вони й нижать все, що зробили інші. Так сказати зробити всім на зло. (Зараз грубо скажу, це можна не писати) Навіщо ходити в туалет, якщо всерівно випорожнемося? Так само і ці люди, навіщо створювати щось своє, якщо є інше, яке можна критикувати, і нищити
9. Не пам'ятаю, чесно
10. У Тома є людяність, він ще не стчерствів, як дорослі. У ньому живе дитяча любов та повага до інших, саме такі люди як Том і створюють наший світ іншим. Том саморозумний, він думає про наслідки. Що було б без культуру? А нічого, стадо ,,тварин". Автор показує, що між людиною та твариною відрізняються тільки розуміння та інстинкти. І він показав, як легко без культури, виховання та правил здичавіти.
11. Усмішка, бо це, висловлення поваги та уміхнення долі до вчинка хлопця. Він напевно остання надія цього людства на краще життя. Усмішка, дає показати, що ти маєш вірити в. свої сили, та і самого себе.
12. У Тома дуже мала відстань між своїм світом та дорослим. Він неначе переконує сам себе у своєму рішенні, хоч і знає, що воно правильне. Це трапляється під ранок, як символ нового
Заяц был расстроен очень,
Уши длинные - нет мочи.
Обратился к Айболиту:
"Уши мне укороти ты".
Айболит трудился час…
Не доволен заяц наш,
Плачет он теперь, рыдает.
Как же жить ему, не знает.
Раньше слышал за версту
Он и волка, и лису,
А теперь ему у ушка
Ты пали, да хоть из пушки!
Вывод сделаем один:
Что имеем - не храним,
Потерявши - плачем