Объяснение:Эпизод «Пожар» - один из определяющих развитие композиции и сюжета повести М. Горького " Детство. " Акулина Ивановна,бабушка, главное действующее лицо. Алеша Пешков и дед - лишь ее Акулина Ивановна командовала, что и кому нужно делать в этот момент : "Евгения снимай иконы! Наталья, одевай ребят! " "Купорос, дураки! Взорвёт купорос"."Она бросилась под ноги взвившегося коня, встала перед ним крестом". Дед же как волк выл, а Алексей был сторонним наблюдателем, ибо смотрел на желтые языки пламени как завороженный. Читатель чувствует, насколько в семье не любили друг друга, ибо герои во время опасности для жизни выясняют, кто и в чем виноват. Яков кричал, что поджег Михаил, но неосторожность была со стороны мастера Григория..
В этом эпизоде М. Горький рассказал о том, кто лидер, а кто - всего лишь исполнитель, кто хочет преодолеть сложности, а кто - не желает. Эпитеты " кудрявый" огонь, " желтые" пятна и сравнения " окно на двор сверкало, точно золотое" передают напряженность не только в воздухе вокруг горевшего жилища, но и атмосферу в доме, который был наполнен "горячим туманом взаимной вражды всех со всеми".
Как бы ни было плохо человеку, если у него добрая душа, он думает и заботится о других.
Мальчик Витя, больной малярией, оглох и не мог общаться со сверстниками. Всё время он проводил в дальнем углу бабушкиного огорода, где увидел птицу мухоловку, птенцов которой съела кошка. Витя посадил кустик, думая, что вырастет большое дерево боярка, где птенцов никакая кошка не достанет, но это оказался кустик дикой гречки.
Бабушка принесла из тайги саженец лиственницы, который посадила вместе с внуком. Витя часто спрашивал её, вырастет ли из саженца дерево, на что бабушка мудро отвечала, что деревья растут для всех.
У передмові до одного з видань роману «Пригоди Олівера Твіста» Діккенс писав: «Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи, намалювати їх в усіх їхній потворності, показати злиденне їхнє життя...— означає... до суспільству». Його представники лондонського дна відверто потворні навіть зовні, тим більше у своїх звичках. Ось б'є в котрий раз свого білого собаку Сайкс, який не знає жалощів ні до кого. Так, як і цей білий собака, звикла собі на лихо до нього Ненсі. ІДиро і сильно покохавши Сайкса, Ненсі намагається захистити його від усіх бід. Але чи здатен він це оцінити? Певно, ні. І в цьому ми переконуємося, коли він розправляється з Ненсі безжально. Чи міг він ти дитину, яка була для нього лише інструментом для крадіжок! Поранений під час нічного нападу, Олівер покинутий напризволяще. Порятунок хлопчика — справа рук добрих жінок, здатних зрозуміти і повірити людині, знайти у серці співчуття. Оповідаючи про пригоди Олівера Твіста, Ч. Діккенс розгортає широку панораму дна суспільства. Холодні сірі нічні лондонські вулиці, в яких не знайдеш прихистку; брудні й смердючі лігвища — обитель усіх пороків. Ця атмосфера теж виховує. І не в усіх стає мужності протистояти брудові, котрий панує довкола. Голод і приниження часто примушують маленьких людей хитрувати, брехати і зраджувати. Жорстокість світу породжує жорстокість дитини. Саме це хвилює письменника, який свідомо оголює найстрашніші виразки англійського дна, бажаючи звернути на них увагу суспільства. Письменник вважає, що проблема виховання людини — справа усього суспільства. Одне із завдань роману «Пригоди Олівера Твіста» — показати сувору правду заради того, щоб примусити суспільство бути справедливішим і милосерднішим. З іронією автор вставляє зауваження з приводу тієї чи іншої ситуації, коли респектабельні англійські джентльмени брезгливо відвертаються від бідних знедолених людей, котрі опинилися в робітному будинку. Один із таких героїв-джентельменів Діккенса навіть не має імені, він просто названий паном у білому жилеті. Не зробивши нічого гарного для Олівера та інших сиріт, він пророкує хлопчикові в'язницю і страту. Так письменник порушує ще одне питання: що являє собою істинна вихованість, і чи можлива вона без доброти і милосердя. Відповіддю на це питання є увесь роман. І гарне, і негарне у людині може змінювати життя, суспільство людей. І дуже важливо, якими моральними принципами живуть ті люди. Таким є погляд Ч. Діккенса на проблему виховання.