6- сынып
1. Төмендегі тапсырмаларды орындаңыз.
Ұлы Жібек Жолы – Қытай жерінен басталып, Қиыр Шығыс пен Еуропа елдеріне беттеген керуен жолы. Бұл жолдың басым бөлігі Орта Азия мен Қазақстан жерінің үстімен өтті. Жібек Жолы б.з.д III ғасырда сауда магистралі ретінде пайда болып, XVI ғасырға дейін қызмет етті. Жібек Жолының бойында орналасқан көне қалалар бірталай соғыс, өрт, аштық, апат-ойрандардың куәсі болды. Ұлы Жібек Жолы арқылы тек сауда жүйесі дамып қана қоймай, Шығыс пен Батыс өркениеті тоғысып, мәдениет және дипломатиялық қарым-қатынас орнады. VI-VII ғасырларда Қытайдан бастау алған керуен Жетісу мен Оңтүстік Қазақстан даласын кесіп өтетін. Отырар, Тараз, Сайрам (Испиджаб ), Түркістан (Яссы), Суяб, Баласағұн секілді көне қалалар тек сауда ғана емес, мәдениет және ғылым орталықтары болды.
Ертеде Тараз қаласындағы сауда базарын көргендер «Тараз базары – әлем айнасы» дейтін. Себебі бұл жақта кез келген дүниені айырбастауға, сату мен сатып алуға болатын. Мыстан жасалған тұрмыстық бұйымдар мен қару-жарақтар, киім-кешек пен ер-тұрмандар саудаға түсетін. Отырар алқабына жүз елуден астам кішкентай қалалар кіретін. Бұл елді мекен қорған сарайларға бай болатын. Саудамен қатар, бұл аймақта білім мен ғылым саласы дамыды. Түркістан (Яссы) ертеден «екінші Мекке» деп аталып кеткен. Бүгінгі таңда көне қала әлемдік туризм орталығына айналды. Суяб пен Баласағұн қалаларында жыл сайын кең көлемде сауда жәрмеңкелері өткізілетін. Әртүрлі елден жиналған саудагерлер бас қосып, сауда қарым-қатынасын орнататын.
2. Берілген ақпараттардың ішінен мәтін мазмұнына сай келетін 2 дұрыс тұжырымды анықтаңыз.
Ақпараттар Дұрыс Бұрыс
Көне Түркістан қаласы қазір туризм аймағы
Жібек жолы - Батыс пен Шығыстың арасын жалғаған сауда жолы
Отырар базарларында тауарларды сатуға айырбас жасауға болады
3. Қазақтың ұлттық ойындары
А) шахмат
Ә) тоғызқұмалақ
Б) дойбы
4. Үстеуді мағынасына қарай дұрыс сәйкстендіріңіз
Кімде болса, қазақша шапшаң сөйлей алмайды Мезгіл үстеу
Спортшылар күні бойы жаттығу залында жаттығады Сын қимыл үстеу
Автокөлікке кейін шегінуге тура келді Мекен үстнос , яносом написал. я
Влади́мир Семёнович Высо́цкий (25 января 1938, Москва — 25 июля 1980, там же) — советский поэт, актёр театра и кино, автор-исполнитель песен (бард); автор прозаических произведений и сценариев. Лауреат Государственной премии СССР («за создание образа Жеглова в телевизионном художественном фильме „Место встречи изменить нельзя“ и авторское исполнение песен», 1987, посмертно).
Владимир Семёнович ВысоцкийПолное имяВладимир Семёнович ВысоцкийДата рождения25 января 1938Место рожденияМосква, РСФСР, СССРДата смерти25 июля 1980 (42 года)Место смертиМосква, РСФСР, СССРСтрана
 СССР
Род деятельности
поэт, поэт-песенник, автор-исполнитель, прозаик, актёр театра и кино, певец, композитор, гитарист
ОтецСемён Владимирович ВысоцкийМатьНина Максимовна ВысоцкаяСупруга
• Изольда Жукова (Мешкова)[⇨],
• Людмила Абрамова[⇨],
• Марина Влади[⇨]
ДетиАркадий Высоцкий,
Никита Высоцкий[⇨]Награды и премии
 [1][2]
Автограф Медиафайлы на Викискладе
Как поэт Высоцкий реализовал себя прежде всего в жанре авторской песни. Первые из написанных им произведений относятся к началу 1960-х годов. Вначале они исполнялись в кругу друзей, позже получили широкую известность благодаря распространявшимся по стране магнитофонным записям. Поэзия Высоцкого отличалась многообразием тем (уличные, лагерные, военные, сатирические, бытовые, сказочные, «спортивные» песни), остротой смыслового подтекста и акцентированной социально-нравственной позицией автора. В его произведениях, рассказывающих о внутреннем выборе людей, поставленных в экстремальные обстоятельства, прослеживались экзистенциальные мотивы. Творческая эволюция Высоцкого несколько этапов. В его раннем творчестве преобладали уличные и дворовые песни. С середины 1960-х годов тематика произведений начала расширяться, а песенные циклы — складываться в новую «энциклопедию русской жизни». В 1970-х годах значительную часть творчества Высоцкого составляли песни и стихотворения исповедально-философского характера, поэт часто обращался к вечным вопросам бытия.
Театральная биография Высоцкого, окончившего в 1960 году Школу-студию МХАТ, связана главным образом с работой в Театре на Таганке. На его сцене актёр играл Галилея (спектакль «Жизнь Галилея», 1966), Хлопушу («Пугачёв», 1967), Гамлета («Гамлет», 1971), Лопахина («Вишнёвый сад», 1975), Свидригайлова («Преступление и наказание», 1979).
На першому етапі (7-15 років) діти набували навичок письма і читання, але головним залишалося фізичне загартування, яке було надзвичайно різноманітним (ходили босоніж, спали на тонких солом'яних підстилках). З 12 років зростала суворість виховання хлопчиків, яких привчали не тільки до аскетичного життя, але і до небагатослівний. У 14 років хлопчика, пропускаючи через жорстокі фізичні випробування, посвячували в ейрени - члена громади з наданням певних цивільних прав. Протягом наступного року ейренов перевіряли на стійкість у військових загонах спартанців.
На другому етапі виховання (15-20 років) до мінімального навчання грамоті додавалося навчання співу і музиці. Однак виховання посилювалися. Підлітків тримали в голоді і привчали самим добувати собі їжу, фізично караючи тих з них, які терпіли невдачу. До 20 років ейрени присвячувалися у воїни і отримували повне озброєння.
Протягом третього етапу (20-30 років) вони поступово набували статус повноправного члена військової громади. У результаті всіх перерахованих вище етапів виховання воїни вільно володіли списом, мечем, дротиком та іншою зброєю того часу. Однак спартанська культура виховання виявилася гіпертрофованої військовою підготовкою при фактичному невігластві молодого покоління. Виховна традиція Спарти періоду VI-IV ст. до н. е.. зрештою звелася до фізичних вправ та іспитів. Саме ці елементи стали предметом наслідування в наступні епохи ».
Поки підростали юнаки, їм доводилося постійно вчитися терпінню. Якщо вони попадалися на крадіжці, а все, що вони добували за наказом командирів - овочі, дрова, - було краденим, то їх нещадно карали - били батогами, але не за крадіжку, а за нерозторопність ...
Про хлопчиків піклувалася держава. Ніде в стародавньому світі подібного не було. Поділивши дітей на групи за віком, їх розселяли в бараках, де вони самі прибирали й наводили чистоту. Їх виховували в закритих напіввійськових школах - свого роду «дитячих будинках».
Дітей піддавали звірячої муштрі, виховуючи в них витривалість, хитрість, жорстокість, вміння наказувати і підкорятися. І взимку, і влітку хлопчики ходили босоніж, одягнені в легкий хітон, що доходив їм до колін. Шкіра на ногах поступово Грубель, і вони привчалися лазити по горах босоніж. Наглядали за ними юнаки 19-20 років (Ірени). «Хто з громадян не проходив всіх ступенів виховання хлопчиків, - писав Плутарх, - не мав цивільних прав».
Забавно, що у Франції в кінці XIX століття спартанське виховання любили порівнювати з англійською. Ось типовий журналістський пасаж: «Спартанці дотримувалися виховання, яке ми назвали б англійською. Вони не сповивали новонароджених дітей, привчали їх до змін температури, мили їх холодною водою і навіть взимку не дозволяли їм кутатися ».