Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі[1].
по словам доктора Михаила Петровича, «равнодушием к жизни». Единственное средство её вылечить — развеселить. Но девочка ничего не хочет и с каждым днём становится всё слабее.
Так лежит она целые дни и целые ночи, тихая, печальная. Иногда она задремлет на полчаса, но и во сне ей видится что-то серое, длинное, скучное, как осенний дождик.
Однажды она просит слона. Через полчаса папа привозит ей «дорогую красивую игрушку» — серого слона, который сам машет хвостом и качает головой. Но девочка хочет настоящего, а не игрушечного. Тогда папа едет в зверинец и упрашивает хозяина-немца отпустить слона Томми к ним домой. Он рассказывает о больной дочери, и хозяин зверинца разрешает сводить слона в гости.
Ночью слона ведут в дом.
В белой попоне он важно шагает по самой середине улицы, покачивает головой и то свивает, то развивает хобот.
Чтобы заманить его на второй этаж, папа покупает фисташковый торт. Утром Наде говорят, что слон пришёл, кормят и на коляске везут к слону. Девочка слона не боится, они вместе чаёвничают: девочка пьёт чай, слон — сахарную воду с булками. Надя знакомит Томми с куклами, показывает книжку с картинками. Друзья вместе обедают. Вечером Надю не оторвать от слона, она так и засыпает рядом с ним
В эту ночь Надя видит во сне, что она женилась на Томми, и у них много детей, маленьких, весёлых слоняток. Слон, которого ночью отвели в зверинец, тоже видит во сне милую, ласковую девочку.
Утром девочка просыпается бодрая, узнаёт, что слон ушёл и звал её в гости, и просит передать, что она уже совсем здорова.
2. 4-стопный ямб.