тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
сцена отъезда тихона — одна из важнейших в пьесе и в смысле раскрытия в пей психологии и характеров героев и по ее функции в развитии интриги: с одной стороны, отъезд тихона устраняет непреодолимое внешнее препятствие для встречи с борисом, а с другой — рушатся все надежды катерины найти внутреннюю опору в любви мужа. по глубине и тонкости психологической разработки эта сцена не только первая такая у островского, но и вообще одна из лучших в классической драматургии. в сущности говоря, в этой сцене тихон, отказываясь брать клятву с жены, ведет себя человечно. да и все его отношение к катерине совсем не домостроевское, оно имеет личный, даже гуманный оттенок. ведь это именно он говорит кабанихе в ответ на ее угрозу, что жена не будет его бояться: «да зачем же ей бояться? с меня и того довольно, что она меня любит». по как это пи парадоксально, именно мягкость тихона (сочетающаяся, правда, с общей слабостью характера), в глазах катерины, не столько достоинство, сколько недостаток. он не отвечает ее нравственному идеалу, ее представлениям о том, каким должен быть муж. и действительно он не может ей и защитить ее ни тогда, когда она борется с «грешной страстью», ни после ее публичного покаяния. реакция тихона на «преступление» катерины тоже совершенно не такая, какая диктуется авторитарной моралью в подобной ситуации. она индивидуальная, личная: он «то ласков, то сердится, да пьет все», по словам катерины.
