Федоту 32 года, но он всегда чувствовал себя гораздо старше. За глаза его называют «пеньком замшелым», «стариком». Коренастый, крепкий мужик. Чувствовался в нем стержень и характер. Еще пацаненком, в 14-ти летнем возрасте ему пришлось рано повзрослеть. Он остается единственным кормильцем, добытчиком и поильцем в семье после смерти отца. Пахал без продыху. Лишь к 20-ти годам парень узнает, что людям положены выходные.
Необразованный. Не мог похвастаться Федот дипломом о высшем образовании. Он даже среднего не получил в свои годы. Неполные четыре класса начальной школы. Читать, писать и считать научили и ладно. Он бы дальше пошел учиться, но трагическая смерть отца нарушила планы на дальнейшую учебу.
Как все парни его возраста, Федот идет в армию. После армии остается служить дальше. Окончив полковую школу, получает звание старшины.
Немногословный. Васков не отличался разговорчивостью. Все больше молчал, да слушал. «…В запасе двадцать слов, да и те из уставов…»
Строгий и сдержанный. Федот не позволял себе расслабляться. У него все было четко, по пунктикам распределено, что можно, а что нет. Дисциплина, прежде всего. Никаких вольностей. Под его командованием были молодые парни, но их постоянные пьянки и гулянки надоели командиру. Он обращается к начальству с заменить отряд на более стоящих бойцов. Вскоре после этого под его командование попадает отряд, состоящий из одних девчат. Отправляясь с ними в лес на задание, его характер меняется. В нем отцовские чувства к каждому своему бойцу. Он сочувствует и искренне переживает за них.
Внимательный и заботливый. За внешней неприступностью и суровым нравом скрывался добрый и отзывчивый человек. Он интересовался личной жизнью бойцов, их проблемами. Всегда мог поддержать и приободрить, если они падали духом и теряли веру в лучшее.
Вся жизнь идет по уставу, за десять лет он дослужился до звания старшины. Служба на разъезде была несложная, и бойцы быстро расхолаживались. Они начинали попивать самогон и доставляли много хлопот Васкову. Он жаловался начальству и прислать непьющих. Начальство вняло его мольбам и прислало в его распоряжение девушек-зенитчиц. Со временем они стали для него близкими людьми. После войны он будет приезжать в эти места и вспоминать их поименно.
Мені дуже подобається книга Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика", бо це дуже добра казка, де реальне перемішано з фантастичним, як солодощі на цій фабриці. Також мені дуже подобається художній фільм, знятий по цій книзі, де роль Віллі Вонка зіграв Джонні Депп.
Хоча мені дуже подобається Віллі Вонка, мій улюблений літературний герой цього твору - хлопчик Чарлі Бакет. Чарлі живе у дуже дружній, але бідній родині. Чарлі може скуштувати шоколад тільки на свій день народження, тобто раз на рік.
Коли стає відомо, що Віллі Вонка - легендарний кондитер, якому належить шоколадна фабрика у місті - поклав у шоколадки 5 золотих квитків, володарі яких зможуть побувати на фабриці, починається ажіотаж. Всі хотять здобути золотий квиток. Звісно, Чарлі теж хоче, але шансів у нього обмаль. Але стається диво: знайшовши купюру і купивши на неї шоколадку, Чарлі знаходить квиток!
Що мені подобається у Чарлі, так це його любов до родини. Він розуміє, що його сім'я бідна і пропонує батькам і дідусям з бабусями продати квиток. Але вони теж люблять хлопчика і відмовляються, і Чарлі попадає на чарівну фабрику. А коли виявляється, що Віллі Вонка обрав Чарлі своїм спадкоємцем, Чарлі відмовляється покидати свою родину навіть заради такого величезного приза. Саме тому Чарлі - мій улюблений літературний персонаж.
Объяснение:
Морозка положительный герой.