В повести Тургенева "Бежин луг" повествование ведется от лица охотника Ивана Петровича. Ближе к ночи он, заблудившись, забрел на Бежин луг, где встречает пять деревенских мальчишек. Охотник, слушая их разговор, выделяет у каждого мальчика свои особенности и замечает их даровитось. охотник замечает Павлушу, который, стоя на коленях, варил картошки. Его внешность была неказистой: огромная голова, непричесанные волосы, бледное лицо, неуклюжее тело. Но Иван Петрович восхищается его "смелой удалью и твердой решимостью", когда он, безоружный, ночью поскакал один на волка и нисколько этим не хвастался. Уделил внимание и его одаренности: глядел Павлуша очень умно и прямо, "да и в голосе у него звучала сила". На одежду автор обратил внимание в самую последнюю очередь. Состояла она из простой рубахи и портов. Павел ведет себя спокойнее и храбрее всех: после страшной истории, рассказанной Костей, он не побоялся, а успокоил мальчиков и перевел разговор на другую тему. Сам Павел, смышленый, умный мальчик, только слушает истории о «нечисти» , рассказывает о реальных событиях, происходивших в его деревне во время солнечного затмения.
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Наша классическая литература наполнена жизненными ситуациями, трагедиями, любовными историями, и каждый читатель может что-то подчеркнуть для себя, дабы не совершить ошибки и быть умнее прочих трудностей. К сожалению, в наше время появились и ценители "пошлой" литературы. К примеру можно привести Чарльза Буковски.. Тот человек, который не скрывал своих чувств, говорил прямо, отчетливо о своей жизни, и мнения о девушках, не зная вовсе четкого понятия о них. Многие считают его просветителем, и за его откровенность жизни уже следует вписать в величайшего писателя. Другие имеют противоречивые мнения. Но кто в этом виновен? По крайней мере школьная литература всегда вдохновляла своими событиями, интригой, присутствовала любовь, но не настолько пропитанная и углубленная. И такая литература развивает человека больше, раскрываем в себе нравственные ценности, культура возрастает, и соответсвенно есть в этом огромный плюс. Каждому своё, каждый имеет право читать то, что захочет.
