1 Могу ошибаться, но по моему это Семаргл. Крылатый волк. Обычно виделся, как волк с крыльями и головой сокола, а иногда и лапы его тоже были соколиными
Кто из героев пьесы «На дне»... 1...заявляет, что у него, «кажется, нет характера»? 2...не хочет примириться с жизнью на «дне» и заявляет: «Я - рабочий человек...Я с малых лет работаю... Вылезу...Кожу сдеру, а вылезу...»? 3...мечтает о такой жизни, при которой «чтобы самому себя можно было уважать»? 4...живёт мечтою о большой, настоящей человеческой любви? 5...потерял имя и надеется только на то, что есть больница, где его вылечат от алкоголя? 6...верит, что на том свете ей будет лучше, а всё же хочет хотя бы ещё немного на свете пожить? 1... «лёг среди улицы, играет на гармошке и орёт: ничего не хочу, ничего не желаю»? 8...говорит человеку, который предлагает ей выйти замуж за него:»...замуж бабе выйти-всё равно как зимой в прорубь прыгнуть». «Как издох мой милый муженёк-ни дна бы ему ни покрышки,-так я целый день от радости одна просидела: гляжу и всё не верю счастью своему...»? 9...прикрывает служением богу грабёж людей: «А я на тебя полтинку нахину,-маслица в лампадку куплю...и будет перед святой иконой жертва моя гореть...»? 10,„возмущается: «И зачем разнимают людей, когда они дерутся? ...Давать бы им бить друг друга свободно...стали бы меньше драться, потому побои-то помнили бы дольше...»? 11...предлагает любовнику убить её мужа и обещает за это наградить? 12...очутился в ночлежке потому, что ушёл от своей жены, боясь убить её, ревнуя к другому? 13...всех утешал ложью своей, а в трудную минуту «исчез от полиции...яко дым от лица огня...»? 14...избитая, ошпаренная кипятком, просит, чтобы её взяли в тюрьму? 15...утверждал: «Ложь-религия рабов и хозяев...Правда-бог свободного человека! Всё в человеке, всё для человека! Существует только человек, всё же остальное-дело его рук и его мозга!»?
Моє враження від новели рея бредбері "посмішка" коли я читаю новели рея бредбері, у мене виникає якесь тяжке відчуття. він спонукає мене замислюватися над багатьма проблемами нашого земного існування і майбутнім планети земля та її "хазяїв". письменник, намагаючись уявити майбутнє планети людей, настроєний дуже песимістично. людство, з точки зору бредбері, само собі вкорочує життя, гублячи свій дім, руйнуючи красу землі, маленького куточку всесвіту, створеного богом для щастя людини. поринаючи з перших рядків в зміст новели, відчуваєш жах. планета спотворена останньою війною. міста зруйновано, доріг немає, земля пересичена радіоактивними брудом так, що вночі світиться. люди в якомусь лахмітті, брудні. вони ненавидять своє минуле, ненавидять і теперішнє. у них нема майбутнього. що ж у них залишилось? тільки якісь сумнівні дикі радощі доруйнувати те, що залишилося від цивілізації. люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину "мона ліза", яку тримають поліцейські і слідкують за тим, щоб в неї не кидали камінням. жінка на полотні дивилась на цей натовп навів людей і всміхалась таємничо-печально. хлопець теж дивився на її посмішку, і серце його калатало у грудях, а в душі звучала музика. більше жоден у черзі не відчував того, що відчував цей хлопчик. вона красою своєю пробудила в серці дитини почуття, які у дорослих давно вмерли. він не міг ганьбити красу. а далі взагалі мерзенна сцена: влада постановила віддати портрет місцевим жителям на знищення. це апофеоз відлюдності. "у натовпі вили, а руки клювали портрет, мов голодні птахи." тому вдалось у цьому дикому натовпі вирвати і собі шматок картини. ховаючи його, він стиснув руку біля грудей. схлипуючи, том побіг туди, де тепер був його дім, якщо залишки силосної башти можна було ним сім'я зустріла його хропінням та стусанами спросоння. у місячному сяйві том розтулив пальці, розглядів шматок замальованого полотна і побачив посмішку. вона лежала на його долоні. хлопчина дивився на неї і повторював про себе: "посмішка, чудова посмі"дивіться також "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) біографія рея бредбері закривши очі, том продовжував бачити її в темряві. ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. а світ був так закінчується оповідання. страшна кінцівка, безутішна, як темна ні але автор ніби залишає шматочок надії. вона, надія, живе в серці дитини. воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. наполегливо звучить в цьому оповіданні думка достоєвського "краса врятує світ". бредбері стверджує, що у людства є надія. і вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. сучасність лякає мене — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. не дай нам, боже, дожити до таких часів!розповісти цвірінькнути поширити вподобати дивіться також: "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) інші шкільні твори до тексту "усмішка" біографія рея бредбiрi .
