Я вважаю, що попередження американського письменника-фантаста Рея Бредбері актуальні у наш час. Ви запитаєте, чому? Спробую вам пояснити.
По-перше, деякі пророцтва письменника уже здійснилися.
Наприклад: сучасні навушники були описані Бредбері у романі “451 градус за Фаренгейтом”, де герої носили у вухах мушлі-втулки, з до яких слухали музику. Модель же перших навушників і плеєр вийшли через 26 років після виходу роману.
По- друге, технології, які винайшло людство, здатні зруйнувати це ж людство. Прикладом можуть служити події, описані в новелі “Усмішка”.
По-третє, моральність людей відходить на другий план. Збагачення, розваги, безробіття руйнують людину, роблять її черствою, злостивою. Це ми побачили, коли люди, зібравшись на площі, знищили світовий шедевр- “Джоконду”.
Отже, я переконана, що Рей Бредбері має рацію, якщо людство не зупиниться у своїй гонитві за грошима, то хто знає, що нас чекає попереду.
Можливо, багато хто й не погодиться зі мною , але з усією впевненістю хочу заявити, що попередження Рея Бредбері актуальні у наш час.
Щоб підтвердити свою думку, скажу таке: “Майбутнє уже в сьогоденні! Це ми, творці майбутнього, і якщо воно похмуре, у цьому наша провина”. Страшно уявити, що приблизно через 40 років на Землі буде повна руйнація і пустка, радіоактивні поля, дороги, понівечені від бомбардування.
Люди трощитимуть усе, що нагадуватиме про минуле. Між собою люди не спілкуються - повна ненависть.
Таким чином, я вважаю, що американський письменник хотів застерегти людство, написавши новелу “Усмішка”.
Луїо де Гонгора-і-Арготе — іспанський поет доби бароко. Життя письменника було непростим. Він народився в збіднілій аристократичній родині, наполегливо навчався, згодом став священиком. І хоча декілька років служив при королівському дворі, але не зробив кар’єри, дуже бідував і помер убогим. А його перша поетична збірка побачила світ лише після смерті поета. Письменник був переконаний, що поезія призначена не для розваги, а для інтелектуалів, які повинні шукати в ній прихований смисл. Адже саме цей пошук спонукає до власних роздумів і приносить естетичне задоволення. Вірші Луїса де Гонгора-і-Арготе типово барокові: для них притаманні метафоризація, вишукане поетичне мовлення, пишні образи, символіка, декоративність, підвищена мальовничість та емоційність. Зразком такої поезії є твір «Галерник».
Объяснение:..
Личность Мцыри отражается в том, какие картины привлекают его и как он о них говорит. Юноша воспринимает природу такой, какая она есть. Он видит в ней и безмятежные картины, когда мир кажется ему «божьим садом», и грозные, суровые: «груды темных скал», разделенные потоком и простертые в воздухе объятия, непроницаемый страшный лес. Он наслаждается великолепием летнего утра, видит прозрачное голубое небо Грузии, но он вспоминает и иссушающий полдневный зной в горах, и черные ночи, когда мир делается темным и молчаливым. Эта противоречивость не пугает юношу, не закрывает от него гармонии, существующей в природе. И то, что Мцыри умеет воспринимать природу в цельности, говорит о душевной широте героя. В рассказе Мцыри природа предстает конкретно, зримо, но внимание обращено на то, что говорит о красоте природы, ее величии, грандиозности, из виденного рисуется лишь то, что утверждает героя в мысли о совершенстве мира природы. Таким образом, реальные картины предстают в романтическом освещении через восприятие героя. Романтичность пейзажа усиливается от того, что Мцыри, говоря об увиденном в природе, стремится передать свое впечатление о ней. Это придает эмоциональность описанию природы. Конкретные образы теряют свои реальные очертания, приобретают слегка абстрактный эмоциональный рисунок, например, эпитеты «горящая бездна», «сердитый вал», «волшебные голоса», «прозрачная зелень листов».