Началось все с лицея. Для Пушкина лицей был не только источником дорогих воспоминаний, но и местом на земле, которое определило его мировоззрение и убеждения. Одной из задач преподавателей лицея было воспитание в молодых людях чувства чести и гражданского долга. Лицей дал России целую плеяду революционеров и прекрасных поэтов.
В лицее Пушкин впервые начал задумываться о цели и смысле своей жизни. Надо сказать, что, учась в лицее, трудно было не стать вольнолюбцем, потому что почти все его педагоги были передовыми людьми тогдашнего общества. Там же друзьями будущего великого поэта стали будущие декабристы и будущие известные поэты. Среди них – Пущин, Кюхельбекер, Дельвиг. Атмосфера в лицее была весьма свободной, и поэтическое братство вырастало гармонично. Особенно напряженным творческим горением отмечены петербургские дни поэта. В столице Пушкин близко сходится с декабристами М. Луниным, М. Орловым, И. Якуш-киным. Тогда же укрепляется дружба поэта с Чаадаевым. Но, симпатизируя декабристам, Пушкин, придерживался несколько иных взглядов. Как сейчас принято говорить, Пушкин, несмотря на все свое вольнодумие, оставался законопослушным гражданином. Он не представлял себе революцию как хаотическую борьбу со всем старым. По его разумению, все должно было происходить в законных границах.
Данте народився в 1265 р. у сім'ї флорентійського дворянина аліг'єро ді беллінчоне л'аліг'еро. сина назвали дуранте, — данте. батько данте володів будинками, земельними маєтками, мав середній на той час прибуток. мати померла рано, і данте не пам'ятав її. коли данте виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда портінарі на ім'я беатріче. ця перша зустріч зворушила душу хлопчика і створила в його уяві нетлінний образ кохання, що згодом увійшов у його творчість. про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення вічно жіночого данте розповів у своїй першій книзі «нове життя» (1295). поет пише про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до беатріче. наприкінці xiii ст. флоренція опинилась у центрі жорстокої політичної боротьби. особливої гостроти набули суперечки між гібелінами (дворянська партія, що виступала за об'єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфами (торгово-промислова партія, яка об'єднала прибічників папи римського). врешті-решт гвельфи перемогли. данте, прибічник гвельфів, бере активну участь у суспільному житті флоренції: він обіймає почесну посаду пріора, виконує дипломатичні доручення, веде переговори в римі з папою боніфацієм viii. але в таборі гвельфів немає згоди. гвельфи розділилися на «чорних» (оптиматів) і «білих» (пополанів). данте був завзятим «білим» і разом з іншими цехами боровся проти панування «чорних». поет відстоював інтереси різних прошарків народу, плекав надії на об'єднання італії, удосконалення суспільного життя, де здібності людини зможуть виявитися вповні. внутрішньоміська боротьба була тривалою і жорстокою, але 1302 р. «чорні» взяли гору. данте у той час був у римі, і його заочно засудили до вигнання з флоренції. у вироку говорилося, що його спалять живим, якщо він наважиться повернутися в місто. так почалася пора поневірянь данте. він говорив, що зрозумів, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужими ». розпові, що данте побував майже в усіх містах італії, шукаючи притулку. самотність на чужині (його дружина джемма донаті залишилась у флоренції), розчарування в папській партії гвельфів, страх за майбутнє рідного міста — усе це поета до сподівань на владу імператора. у 1310 р. німець; кий імператор генріх vii вступив із військом в італію, і запальний поет оголосив себе його прихильником. трактат «про монархію» втілює віру автора в ідеального монарха, який служить народозі і не залежить від церкви й панства. але генріх vii незабаром помер, і надія данте на повернення на батьківщину померла разом із ним. останні шість років данте провів у равенні, де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 року. крім «нового життя», перу данте належать й інші твори. наприклад, у філософському творі «бенкет» (1304) письменник утверджує природну схильність людей до пізнання, що є «найвищим досягненням життя». у трактаті «про народну красномовність» (1304) данте уславлює красу й велич народної італійської мови, але він не заперечував значення латини, яка, на його думку, може залишитися мовою науки й літератури. данте цілком справедливо вважається основоположником італійської літературної мови, яка, за його словами, може стати кроком до об'єднання італії. найбільш відомий твір данте — поема «божественна комедія», яку поет розпочав приблизно у 1307—1313 рр. і завершив у 1321 р., незадовго до смерті.незабудь добавить в друзья, и поблагодорить)
Тургеневская героиня сильно влияет на героя, это девушка, сохраняющая свою женственность и хрупкость, но при этом стойкая, способная не только чувствовать, но и мыслить, фактически, именно женщины меняют судьбы героев тургенева (начиная от сумасбродной аси и до героинь позднего романа "дым"). учитывая, что нынче мужчины воспитаны бабушками и мамами, зачастую гендерная роль главы семьи им даётся с трудом, рядом им нужна именно вот такая тургеневская барышня, которая сможет вдохновить их на подвиги и ради которой их захочется совершать.
Началось все с лицея. Для Пушкина лицей был не только источником дорогих воспоминаний, но и местом на земле, которое определило его мировоззрение и убеждения. Одной из задач преподавателей лицея было воспитание в молодых людях чувства чести и гражданского долга. Лицей дал России целую плеяду революционеров и прекрасных поэтов.
В лицее Пушкин впервые начал задумываться о цели и смысле своей жизни. Надо сказать, что, учась в лицее, трудно было не стать вольнолюбцем, потому что почти все его педагоги были передовыми людьми тогдашнего общества. Там же друзьями будущего великого поэта стали будущие декабристы и будущие известные поэты. Среди них – Пущин, Кюхельбекер, Дельвиг. Атмосфера в лицее была весьма свободной, и поэтическое братство вырастало гармонично. Особенно напряженным творческим горением отмечены петербургские дни поэта. В столице Пушкин близко сходится с декабристами М. Луниным, М. Орловым, И. Якуш-киным. Тогда же укрепляется дружба поэта с Чаадаевым. Но, симпатизируя декабристам, Пушкин, придерживался несколько иных взглядов. Как сейчас принято говорить, Пушкин, несмотря на все свое вольнодумие, оставался законопослушным гражданином. Он не представлял себе революцию как хаотическую борьбу со всем старым. По его разумению, все должно было происходить в законных границах.