Кожного року українці святкують два свята Миколая. Перше — 22 травня, а друге 19 грудня. Свято Миколая, особливо "зимнього", святкують урочисто, за гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених. Народ про святого Миколая склав багато легенд і переказів. У них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а особливо, на воді. Всі рибалки мали в своїх куренях образ святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел. Бо Святий Миколай — другий після Бога заступник людей від усіх проблем нещасть. Відомо, що все життя він ніс людям Добро і Милосердя. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він почесний охоронець і завжди до них приходить з подарунками. Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на до бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали "батьком сиріт, вдів і бідних". Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Він також втихомирював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей, був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин — диких і свійських. Святий Миколай всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові. На це свято Святий Миколай дає дітям подарунки, а вони співають
Робін Гуд — легендарний благородний розбійник, який грабував жадібних багатіїв і роздавав гроші біднякам.За переказами, він діяв зі своєю зграєю в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих, віддаючи здобуте біднякам Він уособлював благородство, справедливість, був захисником слабких і знедолених. Спокійний, холоднокровний Робін Гуд з палаючим справедливістю серцем став справжнім героєм для всього світу Кудеяр-атаман – «великий грешник», герой легенды, рассказанной Божьим странником Ионушкой в главе «Пир на весь мир». Эта легенда повествует о лютом разбойнике Кудеяре, который неожиданно раскаивается в своих грехах. Он совершает паломничество ко гробу Господню, потом живет в отшельничестве. Но ничего не приносит разбойнику успокоения. Вскоре Кудеяру является угодник, который обещает ему успокоение тогда, когда разбойник срежет «тем же ножом, что разбойничал» вековой дуб. Годы потратил на это Кудеяр, но все безуспешно. Но вдруг «рухнуло древо, скатилося с инока бремя грехов», когда Кудеяр в порыве гнева убил пана Глуховского. Этот пан хвастался перед Кудеяром своей спокойной совестью Я уж не чаю давно, В мире я чту только женщину, Золото, честь и вино…Сколько холопов гублю, Мучу, пытаю и вешаю, А поглядел бы, как сплю!» Тоесть Робин Гуд был с чистим сердцем и бедным,а то время как атаман только делала плохие вещи,не делая ничего хорошего. (На русском про Робин Гуда не могу)
Печорин больше осуждал светское общество ведь там как известно полно наигранности чувств , эмоций . В высшем обществе люди всегда льстят и покровительствуют высшим чинам , пытаются показать себя всего в лучшем свете фактически ничего особенного из себя не представляя. Вспомним момент когда описывается отношение Печорина к Грушницкому , ему не нравились его сладкие фразы которыми он раскидывал направо и налево чтобы быть замеченным какой-нибудь молодой образованной леди. Печорин хотелось правды , и он всякий раз в ответ Грушницкому бросал саркастически фразы имеющие второй смысл который Грушницкому не понять. Он был довольно разумным молодым человеком , но от того что ему все в жизни наскучило , он не заботился о последствиях своих поступков. Печорин является прототипом "лишнего человека"
Бо Святий Миколай — другий після Бога заступник людей від усіх проблем нещасть. Відомо, що все життя він ніс людям Добро і Милосердя. Найбільше люблять і шанують його діти.
Для них він почесний охоронець і завжди до них приходить з подарунками. Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на до бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали "батьком сиріт, вдів і бідних". Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Він також втихомирював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей, був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин — диких і свійських. Святий Миколай всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.
На це свято Святий Миколай дає дітям подарунки, а вони співають