Жили-были две рюмки. Как-то после Нового года их поставили не на ту полку. "Как плохо без родного сервиза!" - думали рюмки. Одна рюмка решила, что как-нибудь выберется, любым выберется. А другая решила, что лучше подождать, пока ее переставят. Отважная рюмка до того хотела попасть домой, что уже думала разлиться. И сказала ленивой рюмке: "Давай прыгнем с этой полки в игольницу, а потом на родную полку!" - "Не-ет, я лучше подожду пока снимут!"
- Тогда смелая рюмка сказала: "Ну и а я пошла!", - и она прыгнула, но у нее отбилась ножка и покатилась по комнате. Ножку заметила хозяйка, увидела и рюмку, склеила ее и поставила на полку с рюмками. Там храбрая рюмка рассказывала о своих приключениях.
А что же ленивая рюмка?
А она до того запылилась на чужой полке, что стала совсем неузнаваема. Со временем она треснула и раскололась. Когда хозяйка увидела пыльную разбитую рюмку, она ее просто выкинула. Вот что бывает с ленивыми!
Вводячи ті чи інші фантастичні допущення, фантасти тим самим конструюють певну вигадану реальність і постулюють певні закони вигаданого світу, яким повинні підкорятися не тільки персонажі творів, але також і самі автори. Загалом дослідники фантастики виділяють два основних типи: природничо-наукове допущення і гуманітарно-наукове. В одному творі можлива наявність одночасно кількох допущень, тому іноді твір складно віднести до єдиного жанру.
Природничо-наукові базуються на припущеннях (гіпотезах, здогадках), які включають описи аномалій відомих законів природи (наприклад, високотемпературна надпровідність), відкриття вірогідних, але досі невідомих явищ природи (подорожі в часі, телепортація, позаземне життя), винаходи, які відповідають сучасній на момент створення твору науковій картині світу (кіборги, квантові комп'ютери), моделювання невідомих явищ (біологія іншопланетян). Передусім природничо-наукове фантастичне допущення лежить в основі наукової фантастики. В разі якщо воно описує виключно відомі сучасній академічній науці або очікувані явища, винаходи, така фантастика носить назву «жорсткої» наукової фантастики.
Якщо допущення базується на припущеннях з таких наук як культурологія, соціологія, та інших гуманітраних наук, воно зветься гуманітарно-науковим. Такі допущення реалізуються як екстраполяція відомих цим наукам сучасних явищ (перенаселення, поглиблення соціальної нерівності, залежність від ґаджетів), інтерпретація відомого, що відрізняється від загальноприйнятої (криптоісторія), моделювання невідомих явищ в рамках гуманітарних наук (цивілізація без технологій, всесвітня демократія, тоталітаризм). Відповідно заснована на них фантастика має назву «м'якої наукової фантастики» (на противагу «жорсткій») або соціальної фантастики.
Объяснение:
☾Джордж Плейтен – головний герой
☾Фах, Айзек Азімов
☾17, але в творі мало бути скоро 18
☾Плейтен-старший був дипломований трубоукладач, а його мати не вказується
☾Програміст
☾Земля, був землянином
☾Земля
☾Йому казали, що є більш цікаві і ліпші професії, але в нього була тільки одна мрія, і це - стати програмістом. Він не любив «модні» професії, бо пізніше про них забудуть і все одно з'явиться щось нове, що замінить старе. Він іноді був дуже невпевнений в собі, але він старався нікому цього не показувати і завжди бути на вигляд впевненим.
☾Цілеспрямований, впевнений, гордий, сміливий, чесний і добрий
Сказка о хитрой свечке
Жил-был человек, и у него часто отключали электричество.
В один темный вечер человек ужинал, как бац ! — снова отключили электричество. Он стал зажигать свечу, но что-то потушило фитиль. Человек был в отчаянном положении.
Истратив целый коробок спичек, он все-таки понял, почему фитиль гаснет. Свеча, не хотевшая гореть, дула на фитиль и он гас. Человек взял спичку и заткнул ею рот свечки, потом поджег торчащий конец. Свечке обожгло губы так, что она не могла больше дуть.
Хозяин пил чай при свече, а свеча облизывала обожженные губы.
Через несколько дней от ее остался жалкий огрызок.