Всказке "левша" лескова левша тульский просит передать государю, чтобы: а) мыльно-пильные заводы открыл в) шили толстые шиглеты с) ружья кирпичом не чистили d) корабли строили
Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Со мной недавно произошёл некрасивый случай. Началось всё с того, что я упала прямо в коридоре около класса. Все вокруг засмеялись и начали подшучивать надо мной. Во-первых, мне было больно, а во-вторых, мне было очень обидно. Что смешного в том, что человек упал? Ему же больно и немного стыдно. Но хуже всего было то, что моя подруга Наташка смеялась вместе со всеми. От обиды я расплакалась и пересела за другую парту. Я решила, что больше никогда не буду с ней дружить. После урока Наташа подошла ко мне. Я отвернулась. Она молча сидела около меня и вдруг тоже заплакала. - Прости меня, - всхлипывала Наташка. - Не знаю, почему я засмеялась. Прости. Мне стала так жалко подружку, что я забыла про свою обиду и простила её. Домой мы пошли вместе.
