Талановитий автор гуманістичного напряму в літературі В. Г. Короленко у творі «Сліпий музикант» розповів історію обдарованого хлопчика, який був сліпим від народження. У цьому творі автор розкриває таку тему, як роль мистецтва в житті людини.
Петрусь народився в негоду, що стало символом прийдешнього нещастя. Хлопчик був абсолютно здоровий, от тільки з народження доля позбавила його можливості бачити фарби цього світу і бачити його безпосередньо. Його виховували мати і дядько. Вони виступили синонімами ніжності, чуйності, з одного боку, і мужності, сили і духу, з іншого. Вони завжди були поруч, дозволяли хлопчикові адаптуватися до світу, який його, як каліку тільки відштовхував.
Петрусю доводилося складніше інших дітей, адже він не бачив. Але дитяча душа хлопчика почала тремтіти, коли на п’ятому році життя його вибрала музика. Саме так.
Музика виступає у книзі ще одним героєм і ангелом охоронцем незвичайного хлопчика. Захоплення музикою відкрило для дитини небувалі фарби існуючого світу, світ емоцій, котрий він розумів на універсальній мові.
Звуки давали Петрусю всю палітру почуттів і їх переливів.
Саме професійні заняття фортепіано, гри на дудці дозволили хлопчикові, який не бачив від народження, відчути всю повноту життя, знайти подругу, побудувати сім’ю і відчувати себе повноцінною людиною.
Петрусь пройшов ряд вікових криз, впоратися з якими йому до близькі та сусідська дівчинка Евеліна. Музика ж дозволила герою реалізувати себе як особистість, відчути впевненість і дало усвідомлення, що він такий же повноцінний член суспільства, як і всі інші.
Рассказ "Бежин луг"Из цикла Ивана Сергеевича Тургенева "записки охотника" повествует о встрече пришедшего к костру заблудившегося автора с крестьянскими детьми, пасущими лошадей в ночном. Писатель описывает детей и передает их разговоры.
Рассказ заставляет задуматься о судьбе крестьянских детей, близких к природе, но рано узнавших труд. Так Илья, которому на вид не более 12 лет трудится на местной бумажной фабрике. И вся смена состоит из таких же ребятишек. Они и домой часто ночевать не приходят, ночуют на фабрике, так как работы много.
В их рассказах ни разу не мелькнули слова: школа, книга, учеба. И все знания они, видимо, черпают из рассказов взрослых, личного трудового опыта и таких вот бесед с другими детьми разного возраста. Поэтому не удивительно, что в рассказах преобладают различные страшилки. И немногие, как Павлуша, стараются найти объяснение непонятному.В описании затмения видно, что и взрослые находятся в плену и суеверий и страхов.
Рассказ заставляет нас задуматься и поискать возможное рациональное объяснение всем непонятным явлениям. Что-то придумано для красного словца, что-то реальное принято в темноте за сверхъестественно. У страха ведь глаза велики!
А еще меня рассказ заставил задуматься о том, что гибель Павла была, наверное, не случайной. Он был слишком шустрым, самостоятельным, склонным к риску.
Подробнее - на -
