М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

"муму" предложения с эпититами про капитона (или предложения про него)

👇
Ответ:
serovau85
serovau85
23.04.2021

Больше всего сравнений автор приводит о Герасиме.
«Он вырос, как дерево растет на плодородной почве». - то есть практически на природе, поэтому и сила у него природная, богатырская.
«Скучал и недоумевал, как молодой здоровый бык, которого только что взяли с нивы, поставили на вагон железной дороги и мчат, а куда – Бог весть». - так и Герасим совершенно не понимал, куда и зачем его везут.
«Пойманный зверь» - наверное, он чувствовал страх, ужас от неизвестности.
«Степенный гусак» - Гусь - птица важная и рассудительная. Герасим чувствовал к ним уважение, автор именно сравнением это и показал, рассудительный, серьезный, надменный.

 

Эпитеты.

Барыня - скупая, скучающая. - описание характера барыни

Герасим - исправный, тягловый мужик - описание богатырской силы Герасима.

дворницкая работа - работа дворника

немой и могучий (Герасим) - описание физической силы Герасима

4,6(3 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
dasha3012008
dasha3012008
23.04.2021
Природа-это дар, который нужно сохранить и передать своим детям, чтобы они имели возможность дышать чистым воздухом свободы. Нередко  поэты брали за основу красоту пейзажей. Воспевали то, отчего души людей ликовали. Тютчев, Фет, Есенин,Некрасов, Пушкин, и многие другие. умели любоваться природой родной страны, и давать возможность замечать её красоту в простых деталях. Но природа и саама может за себя многое сказать. Родной пейзаж, к которому за долгие годы привыкаешь, наделяет таинством  красоты всё вокруг. 
Многие писатели и поэты обращались в своих произведениях к картинам родной природы. Стихотворения А.С.Пушкина тоже проникнуты любовью к полям и лесам, горам и равнинам, рекам и ручьям его необъятной родины. Этот удивительный поэт относился к природе как к другу, собеседнику, и она является зеркалом его чувств и настроений. Особенно хорошо это заметно в стихотворении " Зимняя дорога". Тоской и печалью наполнено сердце  путешественника, и зимняя ночь, которая может быть бурной и вьюжной или загадочной и фантастической, соответствующим образом отзывается на настроении поэта. Так, луна - хранительница тайн и загадок -  "на печальные поляны льёт печально свет она", мелодичный озорной колокольчик лишь "утомительно звенит" . Ничто не  может развеять мрачного расположения духа путешественника, потому что не попадается "ни огня, ни черной хаты" , вокруг лишь "глушь и снег..." .  Зимнюю "скучную" дорогу долгие песни ямщика делают бесконечной, но стоит лишь немного перемениться настроению автора, и пейзаж уже не будет казаться ему таким печальным и однообразным, потому что природа всегда чутко откликается на любые изменения во внутреннем мире человека, а особенно, если этот человек - поэт.
К примеру, если взять творчество Сергея Есенина, то для него русская природа - это вечная красота, и вечная гармония мира,будоражущая людские души. Поэт в своих стихотворениях, как бы говорит нам : остановитесь хотя бы на мгновенье, посмотрите на окружающий вас мир красоты, послушайте шелест луговых трав, песню ветра,голос речной волны, посмотрите на утреннюю зарю, предвещающую рождение нового дня, или на звездное ночное небо. Живые картины природы в в стихах Есенина не только учат любить красоту родной природы, но они и закладывают нравственные основы нашего характера, делают нас добрее , мудрее. Ведь человек, умеющий ценить земную красоту, уже не с может противопоставить себя ей. Сам поэт ощущает себя единым целым с деревьями, цветами, полянами. Он представляет слияние земли и неба, являя природу венцом их союза. Состояние своей души, поэт воплощает в картинах природы, полных ярких красок.
 Воспринимая природу как единое целое с собой, поэт видит в ней источник вдохновения. Родная земля наделила его удивительным даром - народной мудростью, которая была впитана со всей самобытностью родного села, с теми песнями, поверьями, сказаниями, которые он слышал с детства и которые стали главным источником его творчества.
 Читая лирические произведения русских поэтов, становится понятно, что в мире есть красота - это природа, которая восхищает, удивляет, радует нас. Она делает человека выше духовно, заставляя задуматься о смысле жизни, об отношении к окружающему миру. Самое главное -  это суметь заметить эту красоту. 
4,6(99 оценок)
Ответ:
djuraev488
djuraev488
23.04.2021
Народився Андрій Платонович Климентов 20 серпня (1 вересня) 1899 року в Воронежі в робочій багатодійтній сім’ї. Будучи старшим сином, Андрій допомагає батькам у вихованні братів і сестер, а пізніше починає забезпечувати матеріально. Освіту було отримано спочатку церковно -приходській школі, потім — в 4х — класній міській школі. З 1918 року почав вчитися в технічному училищі Воронежа. Через скрутне матеріальне становище в сім’ї рано почав працювати. Змінив він багато професій: був помічником машиніста, литейщиком труб на заводі, працював у страховій сфері, у виробництві млинових жорен. Писати став під час громадянської війни, оскільки працював військовим кореспондентом. За цим послідувала активна творча діяльність: Платонов Андрій проявив себе як талановитий письменник (публіцист, поет) і критик. У 1921 році він публікує свою першу книгу «Електрифікація», а 1922 році в світ виходить книга віршів Платонова «Блакитна глибина», що отримала позитивні відгуки критиків. Після закінчення політехнікуму в 1924 році, Платонов працює електротехніком і меліоратором. Як багато людей того часу, Платонова наповнений ідеалістичними революційними ідеями. Висловлюючи їх у своїх творах, автор з часом приходить до протилежної думки, зрозумівши нездійсненність задуманого. У 1927-1930 рр . Платонов пише одні з найбільш значущих своїх творів: повість «Котлован» і роман «Чевенгур». Потім в житті Платонова настає переломний момент. Після друку повісті «Про запас», яка була різко розкритикована Йосипом Сталіним, твори письменника відмовляються публікувати. Під час Великої Вітчизняної війни Платонов, як і під час громадянської війни, працює військовим кореспондентом. Повісті та військові розповіді Платонова знову друкуються. Однак літературна свобода письменника тривала недовго. У 1946 році, коли вийшла розповідь Платонова «Повернення», його знову перестають друкувати через надмірну критику, тепер уже назавжди. Ймовірно, такі події привели його до іронічних думкок з приводу нездійсненності революційних ідей. Помер письменник 5 січня 1951 в Москві від туберкульозу, і був похований на вірменському кладовищі. Літературна слава до письменника прийшла вже після смерті. Твори автора — повісті «Місто Градів», «Ефірний тракт», «Таємна людина», «Епифанские шлюзи». Розповіді «Як запалилася лампа Ілліча», «Третій син», «Піщана вчителька», «Ямська слобода». Збірка віршів «Блакитна глибина». Роман «Чевенгур», повість «Про запас», притча «Котлован». Андрій Платонов цікаві факти Він був найстаршою дитиною в сім’ї. У його батьків було 11 дітей. Письменник закохався в Марію Кашинцеву. Вона довго не хотіла офіційно оформляти їх відносини, але вагітність змінила її рішення. Закохані одружилися в 1921 році, а через рік у пари народився син, якого назвали Платоном. У 1944 році Марія Олександрівна народила письменникові дочку Машу. Мати і дружина письменника не знайшли спільної мови, йому не вдалося налагодити відносини між двома головними жінками в його житті. Насправді Платонов — це псевдонім Андрія Платоновича. Його справжнє прізвище Климентов. Письменник мав славу сумної і мовчазної людини.


4,4(46 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ