Чесність не можна охарактеризувати як щось, що народжується "від природи" у випадку людей. Чесність є моральною якістю, яка формується і розвивається у людини протягом її життя. Вона виникає в результаті взаємодії між генетичними, соціальними, культурними та особистісними факторами.
Хоча деякі люди можуть мати тенденцію до більшії чесності або інших моральних якостей через свою особистість, виховання або вплив оточуючого середовища, це все одно є результатом взаємодії різних факторів, а не нещо вроджене або задане природою.
Важливо розуміти, що чесність може бути розвинена та посилена через освіту, свідоме виховання, життєвий досвід та самосвідомість. Вона є моральним вибором, який залежить від розуміння правильності та цінностей, що керують нашими діями.
Мені дуже сподобалось знайомство з творчістю Миколи Дмитровича Леонтовича, що є одним з найвідоміших українських композиторів та диригентів.
Леонтович відомий своєю новаторською працею у полі хорової музики, він істотно розвинув цю галузь.Його композиції вражають багатством і витонченістю звучання.Леонтович чудово використовує у своїх творах народні мелодії, надаючи їм нового звучання.Його найвідоміша композиція "Щедрик" є музичним символом свят Різдва, відомим у всьому світі.Леонтович вміло з'єднує в своїй музиці традиційні та сучасні елементи, створюючи унікальну композицію.Він показав, що музика може бути високою мистецтвом, яке в той же час є доступним для звичайних людей.Його робота як диригента також важлива, оскільки він навчив багатьох музикантів усвідомити важливість хорової музики.Леонтович показав, як можна використовувати музику для вираження національного духу.Він створював музику, що водночас була і глибоко особистою, і глибоко зв'язаною з народною культурою.Його музика завжди звучить свіжо і сучасно, незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту її створення.Леонтович був не тільки великим композитором, але й важливою особистістю у розвитку української музичної культури.Його творчий доробок залишився актуальним і впливовим і донині.Леонтович мав незвичайну здатність виразити глибокі емоції через музику, яка завжди торкається слухачів.Він працював в складний час для України, але зумів створити музику, що стала символом надії та відродження.Його спадщина продовжує жити в музиці, надихаючи нові покоління музикантів.
как умел он услышать живое и как, потеряв реальную любовь, сумел
восстановить свою душу в любви к Родине, к природе, найдя в ней ответ
и ободрение;
Михаил Пришвин ощущал землю, как свою плоть; создал словами лицо
его земли, живой образ страны по имени Россия.
Произведения Пришвина кажутся простыми, доступными, но эта простота обманчива. Такой же простой представляется нам на первый взгляд жизнь природы: приходит
весна – и каждый раз вырастают травы, распускаются листочки; наступает осень –
и все вянет и осыпается. И все это привычно, ясно и понятно, и мы не задумываемся
о сложнейших процессах, скрытно протекающих в живых организмах, о сложнейших взаимных связях, существующих в природе.
Произведения Пришвина легко иллюстрировать.
У него все зримо, указаны цветовые гаммы. Слова цветут, сверкают, полны свежести
и света. “Апрельский свет – это темно-желтый, из золотых лучей, коры и черной, насыщенной влагой земли. В этом свете мы теперь ходим”.
Проза Пришвина – это целая симфония, это родство всех искусств.
“… Береза белая с другой березой белой, издали перекликаются, осинка молодая вышла на полянку, как зеленая свечка, и зовет к себе такую же зеленую свечку- осинку, помахивая веточкой… ”
В предвоенном дневнике писателя сохранилась такая запись: “Теперь я убедился, что моя природа мало имеет общего с той природой, которая находится в руках биологов. Они учат, что если вы узнали воробья, так, значит, и всех воробьев. А я – что все воробьи разные, и каждый из вас может открыть своего воробья. Моя наука есть наука родственного внимания своеобразно каждого существа. Эта наука привела меня к искусству слова, а искусство слова к Родине. И я понял, что природа есть родня”.