М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
sonechka201
sonechka201
05.11.2021 18:37 •  Литература

Подберите синонимы к прилагательному "суровый"

👇
Ответ:
Суровый - грозный, злой, угрюмый.
4,6(2 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
schakirovamarga
schakirovamarga
05.11.2021

Объяснение:

Моряки смогли с него собаку и пятерых негров, которых звали Бат, Остин, Актеон, Геркулес и старый Том. Оказавшись на «Пилигриме рассказали свою историю. Выяснилось, что из пятерых негров, четверо — свободные люди, и только Том был рабом, но сейчас он — свободный человек. Удалось выяснить кличку собаки, её звали Динго. Она сразу стала проявлять агрессию по отношению к судовому коку Негоро. На ошейнике собаки были видны буквы С. В. Если перед Динго разложить кубики с буквами она выберет кубики с буквами С и В. Позже экипаж наткнулся на «китовую похлёбку», где китобои и обнаружили кита. Весь экипаж, кроме пассажиров (миссис Уэлдон и её маленький сын Джек, кузен Бенедикт (двоюродный брат миссис Уэлдон, энтомолог), чернокожая няня Нэн, младший матрос Дик Сэнд и кок Негоро) отправляются на охоту. Китобоям удалось лишь тяжело ранить свою жертву, которая оказалась полосатиком, причём самкой с детёнышем. Раненый кит ударом хвоста топит шлюпку с охотниками. После гибели экипажа командование принимает пятнадцатилетний младший матрос Дик Сэнд, единственный человек на корабле, умеющий хоть как-то им управлять. Ему негры.

Кок Негоро, оказавшийся агентом работорговцев, подкладывает под судовой компас металлический брус и, повлияв на показания компаса, добивается изменения курса корабля. Вместо Нижней Боливии (Южной Америки) «Пилигрим», попав в сильный шторм, обогнул мыс Горн и, попав из Тихого океана в Атлантический, приходит к берегам Анголы в Африке (Жюль Верн допустил ошибку в расчётах, и на самом деле «Пилигрим» не смог бы при такой скорости и курсе достичь берегов Африки[1]). Около самого берега судно получает повреждения, и путешественники вынуждены сойти на берег. Сразу после высадки на берег Негоро исчезает. Вскоре путешественники встречают американца Гарриса, который предлагает довести их до поместья, где им окажут . Путешественники соглашаются и отправляются в путь. Однако внимательный Дик сразу начинает замечать странности — кузен Бенедикт чудом избежал укуса мухи, похожей на цеце, очки кузена оказались растоптанными, около реки путешественники спугнули стадо гиппопотамов и жирафов (которых, правда приняли за страусов), в темноте слышался рев льва, просеку в лесу протоптали слоны. Все эти явления могли происходить только в Африке. В то же время отсутствовали характерные для Южной Америки хинные и каучуковые деревья. Гаррис объяснял всё это ошибками, незнанием местности и так далее. Последним решающим фактом оказались найденные Диком и Томом отрубленные руки. Дик наконец-то с ужасом убеждается в том, что они попали в Анголу — «страну работорговцев и рабов». Дик и Том собираются схватить Гарриса, но он опережает их и скрывается. Маленький отряд остаётся в неведомой страшной местности.

Узнав правду, путешественники пытаются выбраться из ловушки, но безуспешно. После ночёвки в заброшенном термитнике они попадают в руки работорговцев. Одному лишь Геркулесу удаётся бежать. Агенты присоединяют их к невольничьему каравану, следующему в глубь страны. В то время как негры идут в цепях, миссис Уэлдон, Джек и кузен Бенедикт находятся в лучших условиях, так как у работорговцев на них есть свои планы. Через много дней изнуряющего пути караван приходит в Казонде, центр работорговли. Многие невольники, в том числе и старая Нэн, умерли в дороге, не выдержав тяготы пути. В Казонде Дик встречает Гарриса и убивает его ножом. Кок Негоро оказывается ближайшим подручным крупного работорговца Алвиша.

4,8(88 оценок)
Ответ:
vddrobysheva
vddrobysheva
05.11.2021
Життя Мігеля де Сервантеса Сааведри, видатного іспанського письменника-гуманіста доби Відродження, схоже на пригодницький роман з героїчними подвигами, невдачами й розчаруваннями, безперервною боротьбою з нуждою й відсталістю навколишнього світу.

Майбутній письменник з’‎явився на світ 1547 р. в містечку Алькала-де-Енарес неподалік від Мадрида. Рід його мав давнє лицарське коріння і був добре відомий не лише в Іспанії, а й в Америці, однак на час народження Мігеля збіднів, утратив високі дворянські привілеї та землі. Батько майбутнього письменника Родріго де Сервантес був хірургом. У пошуках заробітків разом із сім’‎єю він об’‎їхав майже всю Іспанію. Ті подорожі збагатили хлопчика яскравими враженнями. Незважаючи на матеріальну скруту, скромний лікар таки спромігся дати синові добру освіту. У десять років Мігель вступив до колегії єзуїтів, а після її закінчення продовжив навчання в Мадриді. Там один з кращих на той час іспанських педагогів Хуан Лопес де Ойос першим помітив літературне обдаровання юнака.

Обставини, що змусили юного Сервантеса терміново полишити Іспанію, досі не встановлені. За легендою, він заступився за циган перед загоном королівських гвардійців, що прибули розганяти табір. У сутичці Мігель вихопив шпагу й поранив капітана гвардійців. За іншою версією, захищаючи свою честь, він на дуелі вбив іспанського дворянина. Хай там як, але щоб негайно покинути країну, Сервантес став камерарієм (ключником) надзвичайного папського посла, що саме вирушав до Італії. У Римі молодий письменник відкрив для себе мистецтво античності й італійську літературу Відродження. Численні посилання у творах Сервантеса свідчать про те, що він добре знав спадщину Гомера, Вергілія, Горація, Овідія, розумівся на Біблії та літературі Давнього Сходу.

У XVI ст. Іспанська імперія була могутньою державою, що продовжувала розширювати свої чималі володіння в Європі, Америці, Азії та Африці. На початку 1570-х років у Середземномор’‎ї спалахнула війна між Османською імперією та Священною лігою. Військова кар’‎єра відкривала перед нащадком збіднілого дворянського роду гідні перспективи, тож Сервантес вступив до армії. За п’‎ять років служби в іспанських військах, розквартированих в Італії, він відвідав Мілан, Болонью, Венецію, Палермо, вивчив італійську мову. 7 листопада 1571 р. Сервантес узяв участь у знаменитій морській битві біля острова Лепанто, під час якої отримав три вогнепальних поранення: два в груди й одне в передпліччя. Відтоді письменник не володів лівою рукою, але військової служби не залишив. У складі полку він захищав острів Корфу, брав участь у битві біля Наварина, у складі експедиційного корпусу укріплював фортеці в Північній Африці, кілька років провів у Сардинії та в Неаполі.

У 1575 р., повертаючись додому на галері «Сонце», Сервантес потрапив у піратський полон. П’‎ять років вірний солдат Іспанії був рабом в Алжирі, тричі намагався втекти, але це лише погіршило його тяжке й принизливе становище. Омріяне звільнення відбулося 19 вересня 1580 р., коли рідним зрештою вдалося зібрати потрібну для викупу суму.

Відтоді бурхливе, сповнене пригод життя Сервантеса заступили рутинна цивільна служба й боротьба з нестатками. Родина Мігеля тяжко бідувала, і всі турботи про близьких лягли на його плечі. Не маючи ані грошей, ані покровителів, він змушений був повернутися до війська. Кілька років Сервантес служив військовим кур’‎єром, але це не до . Протягом 1585-1604 рр. він безуспішно змагався зі злиднями. У пошуках удачі письменник влаштувався комісаром з продовольчого постачання «Непереможної армади» (іспанського флоту, створеного в 1585-1588 рр. для завоювання Англії). Нечесним шляхом декому вдавалося за рік заробити на цій посаді чималі статки. Тим часом Мігель жив на скромну платню й постійно їздив селами й містами, закуповуючи провіант для королівського флоту. Незважаючи на це, саме його звинуватили у приховуванні грошей. Відтак Сервантеса призначили збирачем податків, але невдовзі банк, у якому зберігалися зібрані кошти, збанкрутував. Письменника оголосили розтратником і засудили до семи місяців ув’‎язнення. Так тривала боротьба з бідністю завершилася ще однією сумною історією.
4,6(99 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ