Я очень люблю бывать в лесу. К счастью, недалеко от деревни, где живет моя бабушка, начинается лес, который тянется на сотни километров. Когда я приезжаю на летние каникулы к бабушке, мы обязательно ходим в лес - по грибы, по ягоды, да и просто так, погулять.
Проходишь опушку, залитую солнцем, и вступаешь под кроны деревьев, сомкнувшиеся высоко над твоей головой. В лесу прохладно даже в самый знойный день. Идешь - и замечаешь, как кипит в лесу жизнь. Вот скачут по ветвям сосен рыжие белки. Вот выскочил кто-то почти из-под ног. Кто это был? Заяц? Мелкая птичка? Не успел заметить... Перекликаются в кронах деревьев птицы. Иногда можно найти разрытую землю: тут был кабан. Заячьи лежки тоже встречаются часто. А один раз я даже издалека видел лося.
В одному з спеціалізованих фотомагазинів накопичилося дуже багато покупців. Обслуговував їх всього лише один продавець. В момент, коли продавець відвернувся, хтось із покупців непомітно взяв з відкритою вітрини дорогий фотоапарат. Розкрадання було виявлено лише до вечора. Нитки пошуків потягнулися в усі кінці міста. Нарешті інспектору Варнике вдалося виявити людини, який, як він вважав, і був викрадачем. Допит відбувався в кабінеті інспектора. Обвинувачений категорично заперечував свою провину і тут же представив незаперечне алібі. - Крадіжка, як ви кажете, сталася опівдні. Як раз в цей час до мене з міста Н. приїхала моя наречена. Ви можете це легко перевірити, зателефонувавши н нею на підприємство. Я гуляв з нею в парку і зробив кілька знімків. Ось один з них. Зовсім випадково я зняв її близько години. Як ви знаєте, місце події і парк відстоять один від одного на досить великій відстані. Таким чином, дивлячись на цю фотографію, ви легко можете переконатися, що я не міг вчинити цю крадіжку. - І тим не менш я змушений затримати вас за підозрою в крадіжці фотоапарата! Що призвело інспектора Варнике до такого висновку?
До мене приходить моя одноклассниця Настя та каже до мене : - Едік чогось в мене пропала собака я не можу її віднайти ! -Так тобі так же привіт давай ходімо до тебе -Ходім. Я приході до неї додому та кажк : -Ходім до будки собаки . Вона мене провела до тієї будки . Я говорю: -Давай шукати якісь сліди . Ми знайшли подряпани кігтами . Я сказав давай обійдемо будку а поза будкою сліди в кущі . Ми попрямували туди . Вони нас привели до ліси там сліди обірвались . Мипочали заглядувати скрізь в кущі та незнайшли нияких слідів . Тут десь за метрів 10 15 ми почули скавчання Ми побігли туди . Ми я прибігли то побачили підстрелину її собаку . Вана Почала плакати , я її успокоював . Ми подзвонили до її батьків. Вони приїхали швидко з медицинською аптечкою та зав’язали її рану . Та собака та через місяць померла . Я дізнався що то за калібр був тв злочинця виявили він ще одну собаку пістрелив та ми його догнали . Його посадили за грати на 10 років це був 1 метр 80 сантиметрів 30 років Звали Олександр Піліпченко . Собаку поховали біля кладбища .
Я очень люблю бывать в лесу. К счастью, недалеко от деревни, где живет моя бабушка, начинается лес, который тянется на сотни километров. Когда я приезжаю на летние каникулы к бабушке, мы обязательно ходим в лес - по грибы, по ягоды, да и просто так, погулять.
Проходишь опушку, залитую солнцем, и вступаешь под кроны деревьев, сомкнувшиеся высоко над твоей головой. В лесу прохладно даже в самый знойный день. Идешь - и замечаешь, как кипит в лесу жизнь. Вот скачут по ветвям сосен рыжие белки. Вот выскочил кто-то почти из-под ног. Кто это был? Заяц? Мелкая птичка? Не успел заметить... Перекликаются в кронах деревьев птицы. Иногда можно найти разрытую землю: тут был кабан. Заячьи лежки тоже встречаются часто. А один раз я даже издалека видел лося.
Хорошо в лесу летом!