Начнем с того, что Марли умер. В этом нет ни малейшего сомнения. Акт о его погребении был подписан пастором, причетником, гробовщиком и распорядителем похорон. Сам Скрудж подписал этот акт. А имя Скруджа служило ручательством на бирже за всё, к чему бы он ни приложил руку.
Итак, старик Марли был мертв, как дверной гвоздь.
Заметьте, — я не хочу сказать, будто я самолично убедился, что есть нечто особенно мертвое в дверном гвозде. Я-то склонен считать самой мертвой вещью из всех железных изделий скорее гробовой гвоздь. Но в сравнениях — мудрость отцов наших, и ради спокойствия отечества не подобает мне недостойными руками касаться их.
Объяснение:
Позвольте же поэтому еще настойчивее повторить, что Марли был мертв именно как дверной гвоздь.
Анна Михайлівна гаряче любить свого єдиного сина Петю:
"...а гаряча любов матері і чуйне розуміння того, що саме захоплювало так сильно серце дитини, дали їй можливість так швидко засвоїти ці уроки."
Сліпота Петі стає трагедією і недугою для самої Анни Михайлівни. Жінка глибоко страждає через сліпоту своєї дитини.
Анна Михайлівна намагається захистити сина від усіх негараздів, створюючи йому "тепличні умови". Однак брат Анни, Максим, називає сестру" квочкою " і наполягає на тому, що Петя повинен рости більш самостійним. Зрештою жінка погоджується з братом, який в підсумку показує себе як прекрасний педагог і наставник Петі
Коли сліпий Петя проявляє інтерес до музики, Анна Михайлівна починає навчати його грі на фортепіано. Зрештою уроки матері дають свої плоди і через роки сліпий Петя стає професійним піаністом.
