Генріх Гейне використовує такі притаманні народній пісні художні прийоми, як паралелізм, лексичні повтори, повтори словосполучень, смислові, образні, словесні контрасти й антитези, проста розмовна лексика. У тому, як поет розповідає про кохання, вражає насамперед невичерпне багатство емоцій, мистецтво передавати найвитонченіші відтінки людських почуттів та думок. Гейне широко застосовує типові для народної творчості прийоми одухотворення явищ природи: квіти, листя, дерева, небо, хмари сміються, плачуть, розмовляють з поетом. Автор порівнює свою кохану з сонцем, місяцем, голубкою, трояндою. Майстерність поета виявилася і в особливостях віршової форми його творів, їх строфічної та ритмічної організації, в системі римування. Новацією в німецькій поезії стали використана Генріхом Гейне мала строфічна форма — в три, два або й один віршовий рядок, а також оригінальний б римування чотирирядкових строф, де римами зв'язуються лише другий та четвертий рядки, а перший і третій залишаються без співзвуччя (в історію вірша цей б увійде як прийом так званої холостої рими). Один з найпопулярніших віршових розмірів у поезії Гейне — хорей, який, на думку багатьох віршознавців, якнайкраще передає танцювально-пісенні ритми. Водночас Гейне випробовує в ритмічному ладі віршів своєї збірки також принципи нової — тонічної — системи віршування, ритміка якої тримається не на впорядкуванні наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку, а на однаковій в усіх рядках кількості повнонаголошених слів.
Например, в рассказе «Хамелеон» А.П. Чехов использует приём «говорящих фамилий», когда имя характеризует героя, отмечая какую-либо, как правило, важную черту в облике или характере персонажа. Полицейский надзиратель имеет в произведении фамилию Очумелов, а рабочий купца Пичугина, которого укусила собака, носит фамилию Хрюкин, которая полностью соответствует его полупьяному лицу. Комический эффект усиливается и благодаря несоответствию фамилии и той должности, которую имеет герой. Например, полупьяный Хрюкин является золотых дел мастером. Юмористичность придает рассказу и название «Хамелеон», отражающее сущность полицейского надзирателя Очумелова.
Тимоша жил со своей матерью Анисьей.Однажды Тимошка побежал ловить бабочку,но не удержался и упал в пропасть.Там он понимает,что очень любит свою маму и хочет к ней обратно,мальчик заплакал много лет,Тимоша вырос,все эти годы он работал-рыл тоннель домой,но гора была большой.Жизнь проходила и Тимоша стал стариком.Наконец он прорыл тоннель до дома матери,но не смог ее увидеть,так как ослеп внутри горы.Анисья прижала его к себе,сказав,что всю жизнь ждала его. Ей показалось,что он снова маленький мальчик,лежащий у нее на руках.Мать вздохнула счастливая и умерла.
Майстерність поета виявилася і в особливостях віршової форми його творів, їх строфічної та ритмічної організації, в системі римування. Новацією в німецькій поезії стали використана Генріхом Гейне мала строфічна форма — в три, два або й один віршовий рядок, а також оригінальний б римування чотирирядкових строф, де римами зв'язуються лише другий та четвертий рядки, а перший і третій залишаються без співзвуччя (в історію вірша цей б увійде як прийом так званої холостої рими). Один з найпопулярніших віршових розмірів у поезії Гейне — хорей, який, на думку багатьох віршознавців, якнайкраще передає танцювально-пісенні ритми. Водночас Гейне випробовує в ритмічному ладі віршів своєї збірки також принципи нової — тонічної — системи віршування, ритміка якої тримається не на впорядкуванні наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку, а на однаковій в усіх рядках кількості повнонаголошених слів.