(це я вже писала на сайті, але думаю ви в різних школах) вітаю тебе джульєтто! де ти зараз? я чув, що самогубці не поптрапляють до неба. але я не вірю, що людина, яка кохала так самовіддано і щиро, як ти може потрапити в пекло. не вірю. а ромео з тобою? я чув, що після смерті ми не можемо кохати, стаємо наче ангели. але я не вірю, що ваші почуття з ромео згасли у вічності. всевишній мав би змилосердитися над вами і дарувати хоч якесь щастя після горювань на землі. ви ж терпіли всю свою долю. і хіба гріх ваш в тому, що кохали? хіба ваш гріх в тому, що коханням примирили ворожнечу? хіба ваш гріз в тому, що не в юному шаленстві поєднались, а таємний шлюб проти волі батьків уклали? все робили за законом і понад усе - ви кохали. мало хто кохав на землі так, як ви. і більш ніхто не кохатиме. ви ладні віддати життя заради одного. це чисте, високе почуття. я захоплююсь вами і вірю, що щасливі в небесах.
Жил да был один Фома, Кучерява голова. Только всем не доверял, Сам всегда все проверял. Однажды говорит ему сосед: - Пчелы кусачей зверя нет! Фома не верит: «Ты мне врешь! Пчела мала - все это ложь! - На лугу есть пасека одна, Сходи проверь: кусача ли пчела? Фома шагает за село, К улью подошел смело. Ногой небрежно он толкнул И весь его перевернул. Ух! Разозлил пчелиный рой, И пчелы гулкою толпой Так налетели на него, Что искусали бы всего. Фома скорей бежать в реку, Прыжок, лишь шапка наверху. Тут пришел хозяин роя, Посмотрел на все сурово И сказал Фоме: «Вылазь! Больше здесь не безобразь Фома дорожит, распух везде дедушка, тебе Меня прости, за беспорядок, Мед тот был, наверно, сладок. А сам подумал: «Зря не верил, Укусы на себе проверил».
