Що найцінніше тут і зараз? Гроші , слава , кількість друзів , престижна робота , власна квартира , імідж , зовнішність , стать, національність ...? Ні. Тут і зараз важливо те , що я дихаю , що відчуваю кінчиками пальців дотик до кнопок клавіатури , що бачу як біжать букви по монітору , чую тиху музику і рух ліфта в парадному , я відчуваю напругу в спині і як зігріваються ноги , укриті теплим пледом , відчуваю кільце на пальці , дотик волосся до обличчя ... І все це ознаки життя , яка тече всередині мене , і я можу відчути кожну її клітинку ... Хтось десь живе в повній темряві ... Чорна картинка безвиході ... Хтось десь нічого не чує і лише представляє , якими можуть бути звуки ... як співають птахи в лісі , як шарудять листя восени , як хрумтить сніг під нашими ногами , як краплі дощу стукають по даху ... А хтось десь бачить все і чує , але закриває очі від болю і не бажає чути слів жалості в свою сторону ... Він ніколи не походить по калюжах , не побіжить слідом за дитиною , не зможе відчути грунт під ногами ... Він лежить. Він не може ходити. Тут і зараз за моїми венах тече кров , тут і зараз я живу , тут і зараз відчуваю емоції , різні. І гнів , і злість , і жалість , і незручність , і вдячність , і подяку , і гордість, і моторошну тугу в серце ... Найцінніше, що може бути дано людині - саме його існування , його здоров'я . Що може людина з ним зробити? Безцільно марнувати , валити , шкодити , або ? .. Або любити себе і оточуючих , відчувати життя всередині себе і дарувати світу посмішку подяки за те , що він є, і за те , що він такий , який він є. Ми все життя чогось чекаємо ... Спочатку чекаємо , коли мама з татом куплять он ту красиву і дорогу іграшку , і коли вони вже нарешті заснуть і можна буде під ковдрою читати улюблену книжку. Потім чекаємо , коли вони поїдуть куди-небудь на вихідні і можна буде назвати гостей і танцювати до упаду ... Чекаємо перерв , 16 дорослих років , випускних іспитів , подарунків на повноліття від улюблених людей ... Чекаємо дзвінка про прийом на роботу , вихідних , зарплату , схвалення вибраного супутника рідними ... Дівчата чекають місячних , якщо не дочекалися , то дитину ... Чоловіки чекають , коли від них все відстануть і коли закінчаться ці жіночі сльози чи то радості , чи то горя ... Чекаємо , коли діти виростуть і скажуть нам , чого вони хочуть ... чекаємо перспектив , щастя, міцного здоров'я , всього того, що бажають за святковим столом з року в рік веселі підпитку гості іменинникові , який в принципі - то і не хоче чути , скільки ж там йому натякали ... Діти виросли , чекаємо онуків , потім чекаємо , поки вони виростуть і скажуть нам , що хочуть он ту красиву і дорогу іграшку ... Ми все життя чекаємо ... її кінця ... Але навіщо ж чекати? Чому не можна насолоджуватися тим , що у нас є , вже зараз , вже сьогодні? Кожна хвилина неповторна, кожна секунда безцінна, кожен прожитий нами день вже не повториться ... Тому будьте щасливі вже сьогодні , а не відкладайте на завтра! Любіть життя і один одного ! Біль , яку завдають нам , не зрівняється з тим болем , яку завдаємо ми . Вона віддається у всіх куточках душі іншої людини і повертається до нас у десятикратному розмірі , але тільки в тому випадку , якщо людина по- справжньому дорогий тобі . Агресія - природна реакція людей на спробу зробити їм погано. Але від тих чи людей ми захищаємося ? Близькі люди настільки улюблені, настільки важливі для нас , що будь-яке сказане нами в люті слово може заподіяти їм невимовну біль. Ми ж не станемо злитися, доводити , кидати образливі слова сторонньому й байдужому нам людині . І тільки випустивши пар , починаєш повністю усвідомлювати ситуацію , яка раніше бачилася лише з одного боку . У нашого болю винні тільки наші очікування. Адже найменше чекаєш біди від близької людини , найбільше йому довіряєш і сильніше всього його любиш. Але всі ми живі і все робимо помилки , буває так , що вони відображаються на людині , яку любиш так само , як себе . Тому перш ніж кидати гострі слова , кричати , вимагати , чекати від людини того , що він не може зробити , подумайте : адже це тільки ваші потреби , це вам потрібно , а потрібно йому те ж саме і що він зараз від вас чекає , що хоче почути , що хоче вам пояснити ? Природа зробила нас егоїстами . Але, мабуть , любов , повагу і розуміння затуплюють і пригнічують всередині нас егоїстичні спонукання , відкривають світ очима іншої людини, яка безмірно і безмежно важливий і дорогий нам . Поважайте чужу думку , а не тільки своє. Поважайте внутрішній світ близьких вам людей , цінуєте їх увагу та турботу , і тоді ваші серця будуть битися в унісон і ніщо не зможе зруйнувати ваше щастя ... span>
I. Вступление. Илья Муромец – главный герой киевских былин. I.I Основная часть. Чем мне дорог Илья Муромец? 1.Сила и храбрость Ильи. 2.Бескорыстие Ильи, его любовь к Руси. 3.Илья – защитник бедных, слабых, обиженных. 4.Независимость Ильи. Илья и князь Владимир. III. Заключение. Илья Муромец – любимый былинный богатырь русского народа.
Мой любимый былинный герой – это Илья Муромец. Мне очень нравится описание этого богатыря в былине про Илью Муромца и Соловья – разбойника. Илья Муромец, настоящий защитник русской земли. Он не может проехать мимо беззащитных людей. В былине это описано тем, что Илья Муромец по пути в Киев – град проезжал мимо Чернигова и увидев силу несметную решил черниговцам. Он побил всех их врагов и взамен ничего не потребовал, а только попросил показать ему дорогу прямоезжею в Киев – град. Черниговцы, жалея своего попросили не ехать этой дорогой, потому что, у креста Леванидова сидит Соловей – разбойник Одихмантьев сын. Своим криком и свистом, он все лазоревы цветочки осыпает, да людей убивает. Но и тут Илья Муромец свою храбрость проявил. Не испугался он, не послушал черниговцев и поехал дорогой прямоезжею. А так как богатырём он с рождения был, смертельный крик и свист разбойника его не погубил. Выстрелил Илья Муромец в разбойника и выбил ему правое око косицею. Приехав в Киев – град он не стал хвалиться. Как надобно покланялся он князю и присутствующим и дождался вопроса князя о прибытии его в Киев. Во время рассказа своего, он ничуть себя не вознёс и спокойно предложил князю посмотреть на разбойника, который находится у него во дворе. Для того, что бы потешить князя, Илья Муромец приказал Соловью – разбойнику засвистеть в полсвиста соловьиного и закричать в полкрика звериного. Но соловей засвистел во всю силу и закричал во всю мощь. Все кроме испуганного князя Владимира и Ильи Муромца попадали мёртвыми. После такого действия Соловья – разбойника, Илья Муромец убил его. Общие черты характера Ильи Муромца, это храбрость, смекалка, бесстрашие, любовь к своему народу и ненависть к врагам своей родины. Илья Муромец, это богатырь, подвиги которого, восхищают и воспеваются людьми.
Илья Муромец - центральный герой киевского цикла былин: «Исцеление Ильи Муромца», «Илья Муромец и Соловей-разбойник», «Илья и Идолище поганое», «Илья и Калин-царь», «Три поездки Ильи Муромца». Илья Муромец - идеальный образ богатыря, самый любимый герой русских былин. Он наделен высокими моральными качествами, самоотверженной преданностью Родине. Это богатырь могучей силы, что дает ему уверенность и выдержку. Ему свойственно чувство собственного достоинства, которым он не поступится даже перед князем. Он защитник Русской земли, защитник вдов и сирот.
Именно Илья Муромец чаще других богатырей выступает как отважный и сознающий свой долг страж родной земли. Он чаще других стоит на заставе богатырской, чаще других вступает в бой с врагами, одерживая победу. Образ заставы ярко отражает объединение сынов Руси для борьбы с врагом, тема же стольного Киева - народное представление о единой и непобедимой Киевской Руси.
Лето – замечательная пора, в которой таится множество ярких событий, впечатлений и эмоций. Самые длинные каникулы, поездки к морю или к бабушке в деревню, купание, походы в лес, игры на свежем воздухе, сбор ароматных ягод – все это лишь малая часть лета.
Лето – удивительное время года, именно с ним у людей всегда связаны самые яркие воспоминания. И я не исключение. Этим летом я побывала впервые на Черном море! Оно оказалось намного красивее и больше, чем я себе его представляла. С погодой повезло – все десять дней было жарко и можно было купаться и загорать. Вода в море особенная – она теплая и соленая на вкус. В Анапе, где мы отдыхали, я впервые побывала в дельфинарии «Немо». Мне очень понравились выступления дельфинов. И мне даже показалось, что дельфинов не дрессируют, и что они на всех выступления просто играют со своим тренером и получают от этого удовольствие. Теперь я обожаю дельфинов и начинаю коллекционировать маленькие фигурки и статуэтки этих млекопитающих.
А задумывались ли вы когда-нибудь, чем пахнет лето? Отдыхая в Анапе, я поняла, что оно пахнет соленым морем, вкусными ягодами и фруктами, свежей зеленой травой, яркими цветами, парным молоком и медом. Эти запахи витают в воздухе только летом. Наверное, люди, которые лишены возможности видеть, именно по запахам узнают, что лето действительно наступило. Но у лета есть не только запах, но и цвет. Зелень лесов и рощ, синяя гладь моря, чистое голубое небо с белоснежными облаками, разноцветный ковер лесных и садовых цветов, белый песок пляжа, шоколадный загар – все это краски лета. Лето не было бы летом, если у него не было бы звуков. Это шум прибоя, жужжание пчел, собирающих мед, стрекот кузнечиков и сверчков, кваканье лягушек по вечерам, раскаты грома. Все это я поняла, когда отдыхала на море.
Вот так я провела свои летние каникулы. Надеюсь, что в следующем году я опять поеду на море и смогу насладиться там всеми красками лета, ведь лето – это маленькая жизнь!
span>