То, что Пьер пришел в масонство - результат его жизненных исканий. Он хотел найти смысл жизни и пути его достижения. Идеи масонства о братстве, взаимо самопожертвовании привлекали его. Ему хочется "быть вполне хорошим", делать добро, жертвовать. Под влиянием идей масонства он прощает жену и снова тяготится своим двусмысленным положением. Пьер становится главой масонов, едет за границу, чтобы в полной мере постичь законы этого движения. Он высказывает новые благородные мысли братьям, но те не воспринимают их. Под фартуками масонов Пьер видит искателей крестов, наград, орденов, тех, кого он так часто встречал в светском обществе. Он разочаровался в масонстве, понимая, что за внешним благородством кроются те же черты, что присущи светскому обществу: корыстолюбие, эгоизм, жадность, лицемерие.
Все это приводит Пьера к разрыву с масонами и к тому, что он опять попадает в жизненный тупик и погружается в состояние безысходной тоски и отчаяния.
Мужність і стійкість допомагають майже вмираючій людині в оповіданні «Любов до життя» перемогти всі лиха. Егоїстичний Білл кинув свого товариша й «жодного разу не оглянувся, поза повернув голову» . Герой оповідання, розуміючи, що розраховувати йому не на кого й не на що, «ішов не зупиняючись. Не обертаючи уваги на біль, з розпачливою рішучістю…». Він знав, що дійде до рятівного корабля, і ще сподівався, що Білл почекає його в схованки: «Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого змісту боротися далі». Герой не збився зі шляхи, незважаючи на неймовірну утому, слабість, голод і острах умерти насильницькою смертю. Людина перемогла йде по його слідах, що теж уже ослабшав, вовка, з Навколо було життя, але життя, повне сил і здоров’я, а він розумів, що хворий вовк тягнеться слідами хворої людини в надії, що этотчеловек умре першим». Герой «ясно уявив собі, який буде його кінець, якщо він сам: не вб’є вовка. І тоді почалася сама жорстока боротьба, какаятолько буває в житті», з которойчеловек вийшов переможцем. Вовк теж був слабкий, але людина в нескінченно дбайливо зібрав всі свої сили». еволк був терплячий, але й людина була терпляча не менше»-. І людина перемогла – ведьон дуже хотів жити, знав, що сподіватися можна тільки на себе, і вірив у свої сили
