Убит замполит и не слышно комбата, Осталось патронов - по штуке на брата. Махры - на затяжку, воды - на глоток, Да сил на бросок, на последний бросок. Нас мало осталось, нас мало осталось, И жизни осталось нам - самая малость. Не год и не месяц, не день и не час, Минута - и той не осталось у нас. Вовек не забуду, как было все это ,Как в черную высь полоснула ракета. Как тело хотело зарыться в пыли, Как шепот раздался: "Ребята, пошли!" Как воздух дневной превратился в металл, Как легкие рвал он, как горло он рвал! Ура-а-а! Нас мало осталось, нас мало осталось, И жизни осталось нам - самая малость .Но пуще и пуще грохочет вдали Тот шепот зовущий: "Ребята, пошли!"
Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична натура.
Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична натура.
Осталось патронов - по штуке на брата.
Махры - на затяжку, воды - на глоток,
Да сил на бросок, на последний бросок.
Нас мало осталось, нас мало осталось,
И жизни осталось нам - самая малость.
Не год и не месяц, не день и не час,
Минута - и той не осталось у нас.
Вовек не забуду, как было все это
,Как в черную высь полоснула ракета.
Как тело хотело зарыться в пыли,
Как шепот раздался: "Ребята, пошли!"
Как воздух дневной превратился в металл,
Как легкие рвал он, как горло он рвал!
Ура-а-а!
Нас мало осталось, нас мало осталось,
И жизни осталось нам - самая малость
.Но пуще и пуще грохочет вдали
Тот шепот зовущий: "Ребята, пошли!"