Тема : любов та відданість, життя та смерть. Історія кохання сина мільйонера Олівера до дочки італійського емігранта Дженніфер.
Ідея: драматичність кохання, людяність. Справжнє кохання допомагає долати негаразди і дає сили наповнювати змістом і ніжністю навіть останні дні життя.
Темі кохання автор приділяє значну увагу, адже саме в коханні найяскравіше виявляється сутність людини.
Цей твір показує, що коли людина щиро кохає, для неї не має значення ні врода, ні гроші, ні статус, вона може бути просто щасливою.
Головні герої:
Олівер Барретт IV – 20-річний студент-відмінник Гарвардського університету, спортсмен-хокеїст, спадкоємець багатої та відомої родини.
Дженніфер Кавіллері – звичайна дівчина, студентка музичного факультету Редкліффського коледжу. Дівчина не має високого статусу у суспільстві, оскільки є донькою італійського емігранта.
Філ Кавіллері (батько Дженні),
Олівер Баррет III (батько Олівера),
Елісон Форбс Барретт — мати Олівера.
Проблеми у творі “Історія одного кохання”: цінності життя, стосунків батьків і дітей, бідності й багатства, соціальної нерівності
Особливості композиції: кільцева композиція: твір починається і закінчується повідомленням про смерть Дженніфер, розділи твору – це окремі епізоди-спогади Олівера. Розв’язка на початку твору, основна частина – не як познайомилися, а як прощалися (за емоційною напругою).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/istoriya-odnogo-kohannya-analiz
В земской больнице вместо отлучившегося доктора больных принимает фельдшер Курятин. Приходит дьячок Вонмигласов, приносит просфору и жалуется на сильную зубную боль.
В его зубе дупло. Фельдшер решает вырвать зуб. Он говорит, что хирургия — пустяки, но зубы рвать нужно с умом, вспоминает, что недавно вырвал зуб у помещика Александра Иваныча Египетского. Дьячок благодарно говорит фельдшеру о его учёности. Курятин начинает операцию. Дьячок громко кричит от боли. Фельдшер требует от больного не хватать его за руки. Дьячок продолжает кричать: «Отцы... радетели... Ангелы! Ого-го... Да дёргай же, дёргай! Чего пять лет тянешь?».
Щипцы срываются с зуба. Дьячок укоряет фельдшера: «Тянул!.. Чтоб тебя так на том свете потянуло!...». Фельдшер сердито говорит, что больной мешал ему, что зуб рвать очень тяжело, упрекает дьячка в глупости и продолжает рвать зуб. Слышен хрустящий звук. Фельдшер бормочет, что нужно было применить козью ножку.
Вместо зуба дьячок обнаруживает во рту два торчащих выступа. Он ругает фельдшера. Тот упрекает дьячка в необразованности. Дьячок забирает просфору, принесённую фельдшеру, и уходит.
Объяснение:
Надеюсь что это точно правильно,потому что самое главное нужно выделять