Мария Миронова - героиня рассказа «Капитанская дочка» Александра Сергеевича Пушкина.
Эта молодая девушка приходится дочерью капитану Миронову - коменданту Белогорской крепости.
Внешность Маши Мироновой особо не примечательна: румяное круглое лицо и светлые волосы, убранные за уши. Её мать полагает, что она трусиха. Швабрин, который был ею отвергнут, называет её абсолютной дурочкой.
По мере прочтения рассказа начинаешь понимать, что Маша является простодушным, добрым и искренним человеком. Она мила и приветлива с людьми.
На долю девушки выпала нелегкая участь – казнь её родителей. Девушка болезненно это воспринимает, но не падает духом и борется за свою жизнь.
Стойкий характер Маши проявляется, когда Швабрин держит девушку взаперти, требуя стать его женой. Угрозы ее не страшат, юная особа заявляет, что лучше умереть, чем жить с нелюбимым человеком.
Её возлюбленный Петр Гринев договаривается с Пугачевым и девушку.
Она отправляется к родителям Петра. Мать и отец Петра, который изначально был против женитьбы сына, тепло принимают Машу. Они проникаются ею и окружают осиротевшую девушку вниманием и заботой.
Будучи и находясь в безопасности, она узнает, что её возлюбленный Петр Гринев был несправедливо арестован. Девушка чувствует себя виноватой, в аресте своего возлюбленного. Она скрывает от окружающих свои слезы, и ищет добиться его освобождения. Маша отправляется к императрице, просить помилования для Петра.
Скромная, можно сказать даже робкая девушка, проявляет твердость характера, настойчивость и решительность. Она готова во что бы то ни стало освободить и оправдать своего жениха.
Она рассказывает государыне о том, как Перт её и убеждает императрицу в его невиновности. Рассказ её тронул государыню. Он был настолько искренним, что императрица не только милует Петра Гринева, но еще и обещает устроить благосостояние девушки.
Дальнейшая судьба девушки складывается благополучно. Она становиться женой Петра и у них появляются дети, а затем и внуки.
Автор показывает в образе Маши Мироновой - идеал женщины.
Персонаж Маши Мироновой заслуживает уважения и вызывать глубочайшую симпатию. Молодая девушка достойно переносит все удары судьбы. Её чистая душа и открытое сердце подкупают. Она искренне любит. Ради своей любви девушка готова жертвовать собой и совершать смелые и отчаянные поступки.
Вальтер скотт — засновник жанру історичного роману
ВАЛЬТЕР СКОТТ (1771—1832) — один із англійських письменників — романістів, який разом з Байроном справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману.Народився в Шотландії, в Единбурзі, 15 серпня 1771 р. в сім'ї заможного юриста. Був дев'ятою дитиною в сім'ї, яка мала дванадцятеро дітей. У січні 1772 р. Скотт захворів на дитячий параліч, втратив рухливість правої ноги, назавжди залишившись кульгавим. Дитячі роки Вальтера пройшли не лише в Единбурзі, а й на селі у діда. долучився до природи Шотландії, познайомився з її легендами, історичними переказами, народними піснями, які чув від родичів і знайомих. Там він зустрів праобрази своїх майбутніх літературних героїв, почув розповіді про події боротьби шотландців за власну незалежність.В. Скотта рано навчили читати, долучили до популярної на той час художньої і повчально-моралізаторської літератури. Найбільше він полюбив поезію.У школі йому пощастило на гарних учителів. Легко володів мовами, читав європейськими і латинню..Важливим для юного В. Скотта став 1792 рік: він витримав іспит на звання адвоката в Единбурзькому університеті, по закінченні якого займався адвокатурою, оволодіваючи фахом на практиці під керівництвом батька. Юнак дуже рано увійшов у гурток літераторів Единбурга. Зустріч з великим шотландським поетом Р. Бернсом у будинку проф. Фергюсона (1786 р.) справила величезний вплив на нього. Поезія Бернса була супутницею всього життя Скотта.Перший поет, удостоєний за свою творчість дворянського звання, сер В. Скотт був дуже популярним у Європі.Протягом п'яти років закоханий В. Скотт залицявся до Вільяміни. Тільки влітку 1795 р. він вирішив освідчитися дівчині про свої почуття у листах.. Але невдовзі вона вийшла заміж за іншого — заможного банкіра Вільяма Форбса. одружився лише через рік. 24 грудня 1796 року він повінчався з Маргарет Карпентер, у 1801 р. у них народився син, а у 1803 р. — донька.З 1800 року розпочалася серйозна літературна діяльність В.Скотта. Він виступив як перекладач, журналіст, збирач фольклору, автор романтичних поем та балад. Протягом понад 30-літньої літературної діяльності письменник створив 28 романів, 9 поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць. Молодий поет став відомим у своїй країні, коли у 1802 р. опублікував 2 томи «Пісень шотландського кордону» (3-й том побачив світ у 1803 р.).згодом стали з'являтися поетичні твори В. Скотта, написані ним самим, — драматична поема у 6-ти піснях «Пісня останнього менестреля» (1805 р.), в якій об'єдналися фольклорні та історичні мотиви. Поема мала грандіозний успіх у читачів. «Марміон» (1808 р.), «Діва Озера» (1810 р.) та ін. У цей самий час підготував до друку і видав середньовічний рицарський роман «Сер Трістан»; працював над есе про старожитності. Всі ці різноманітні літературні заняття поєднувалися з працею адвоката в единбурзькому суді, а потім — шерифа округу Селкерк (з 1799 р.), де місцеві жителі його дуже шанували і любили за доброту і справедливість. Займався він іще сільським господарством та видавничими справами, служив у кінноті — енергії вистачало на все. Однак остаточно зрозумів, що саме література була його покликанням.У 42 роки письменник уперше віддав на суд читачів свої історичні романи. Влітку 1814 р. вийшов у світ перший роман В. Скотта «Уеверлі, або 60 років тому». Ім'я автора на ньому не зазначалося,Безпосередньою причиною для Скотта поміняти рід літературних занять, перейти із поезії в прозу, була порівняна невдача його поем, які з'явилися після «Паломництва Чайльд-Гарольда Після виходу у світ 1-го роману «Уеверлі» він став всесвітньо відомим письменником. За цим твором було написано ще 25 романів, декілька збірок оповідань, п'єс, поем, 2-томник «Історія Шотландії», багатотомне «Життя Наполеона Бонапарта» та ін. твори, видані прозаїком упродовж 18 років (з 1814 по 1831 рр.).Зазнавши наприкінці 20-х років фінансового краху, В.Скотт, завдяки своїй феноменальній працездатності, за кілька років заробив стільки, що майже повністю розрахувався з боргами. Протягом 1830—1831 Він тричі зазнав апоплексичного удару.Помер письменник від інфаркту в зеніті слави 21 вересня 1832 р.
