Что касается Кирилы Петровича Троекурова, то “его богатство,
знатный род и связи давали ему большой вес в губерниях, где
находилось его имение.
Зная его крутой нрав, его боятся все соседи, кроме бедного
помещика
Андрея Гавриловича Дубровского, отставного поручика гвардии и
бывшего сослуживца Троекурова.
Но они были рады были угождать малейшим его прихотям;
губернские чиновники трепетали при его имени; Кирила Петрович
принимал знаки подобострастия как надлежащую дань; дом его
всегда был полон гостями, готовыми тешить его барскую праздность.. .
Никто не дерзал отказываться от его приглашения или в известные
дни не являться с должным почтением в село Покровское”.
Объяснение:
Козак Мамай" — картина невідомого художника. На передньому плані ми бачимо портрет козака. Мабуть, він відпочиває після довгої дороги. Надворі вечір, тільки світла смужка над обрієм свідчить про те, що сонце сіло нещодавно. І степ вкриває синє вечірнє небо.
Втомився козак, зліз з коня, прив'язав його до списа, сів на землю, підібгавши ноги, взяв у руки бандуру і заспівав сумну пісню. Очі у козака сумні, карі, брови темні, довгі вуса і традиційний козацький оселедець. Художник намалював козака у центрі картини.
Вороний кінь козацький, також утомлений, вкритий багатим вишиваним сідлом, зображений на задньому плані у правому боці картини.
На задньому ж плані, зліва, на дереві висять козацька довга шабля та інші речі Мамая.
Звідки і куди їде Мамай? Мабуть, з війни, де здобув і багате сідло, і розкішний жупан, підбитий хутром. Надів козак цей жупан на свою стару драну сорочку і їде додому. Може, він не знає, що його вдома чекає, тому і очі у нього сумні, і пісня невесела. А може, ця пісня про друзів-козаків, що вже не повернуться додому, може за ними сумує Мамай серед вечірнього степу?
А унизу картини написані, мабуть, вірші про хороброго Мамая та його бойові подвиги.
