Объяснение:
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.
Маргарита была красавицей и умницей. Ее жизнь казалась простой и легкой. Замужем за обеспеченным и уважаемым человеком, который хорошо к ней относился и ни в чем не отказывал. Но женщина была несчастлива. Она не любила своего мужа.
Однажды она встретила Его. Своего любимого. И жизнь перевернулась. Маргарита бросил мужа и ушла к своему Мастеру, который был писателем. Она была его музой, поддержкой и опорой.
Ее судьба была удивительной. Сам Сатана предложил ей быть королевой на своем балу. Маргарита дала согласие, так как в тот момент ей нечего было терять. Мастер из - за критики своего романа попал в сумасшедший дом.
Маргарита превратилась в ведьму и провела бал у Воланда. За это она была вознаграждена встречей со своим любимым. Выпив яд, их души навсегда остались бессмертны. И они ушли с Воландом и его свитой в другой мир.
Объяснение:
Митрофан был недоросль, и говорил: не хочу учиться, а хочу жениться. Учителя у него были кучер, парикмахер и отставной сержант, что говорит о его образовании. Софья была милым созданием и очень воспитанной девушкой.
Милон был жених Софьи. Все мысли Фонвизина основываюся на образе Митрофана. Он хоть и невежда, но и не дурак. Несмотря на то что ему 16 лет, но это не мешало ему играть с дворовыми в чехарду.