Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Он понимает и Бирюка, и мужичка, пытавшегося украсть. Мужик виновен (хотя тут можно сказать и то, что он не виновен зависит от желания и собственной оценки) , но пошел он на это от нужды и безысходности. Бирюк считает мужика виновным, но понимает мотивы его поступков. Жалеет. Сочувствует. Но живет по принципу - «А ты воровать не ходи» . Фому Бирюком зовут за его угрюмый нрав и суровость .Никому спуска не дает. И живет одиночкой. Скорее всего таким Бирюка сделала его тяжелая жизнь. Бедность, безысходность. Он одинок. Растит двоих детей (его жена их бросила) . И ему постоянно приходится делать выбор между долгом и поступками по совести. Обращаясь к леснику по имени отчеству провинившийся мужик хочет воззвать к человеку, а не к Бирюку. Он пытается вызвать сочувствие, жалость к себе. Мужики из окрестных деревень боятся Бирюка и скорее всего не понимают его. Они не обеспечены, не образованы и считают воровство на которое толкает их нужда чем то обыденным. А Бирюк противостоит им. «Вязанки хворосту не даст из леса утащить» - вот его характеристика от крестьян и они не понимают этого. По их мнению он не на жалость и сочувствие. Сам Бирюк живет очень бедно, так же как и остальные крестьяне. Но у него есть принципы. Он не приемлет воровство. Кроме того он лесник. Он пытается добросовестно выполнять свою работу. И он за нее отвечает. Кроме того над ним тоже есть барин, который может спросить с него, а он растит двоих детей. На самом деле Фома Кузьмич и так сочувствует другим мужикам. Он понимает их. Жалеет. Но разрывается между принципами, долгом и этими чувствами.
