Зразок листа до В.Винниченка:
Доброго дня, шановний Володимире Івановичу. Пише Вам учень Шептенко Максим. У 6 класі ми читали написане Вами оповідання “Федько-халамидник”, Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження, тому я вирішив написати листа.
У багатьох казках, байках, оповіданнях, що ми вивчали на уроках української літератури, розповідається про боротьбу добра і зла. Ви в оповіданні “Федько-халамидник” показали це на прикладі двох хлопців так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, відчуваєш симпатію, повагу до нього, як до особистості.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але читаючи далі про дружбу Федька з Толіком, розумієш, що Як на мене, Федько – чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього усі гніваються. Він ніколи ні за кого не ховався, як його друг Толя, та і другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний.
Толя, на мою думку, – зла, хитра людина. А випадок із чижиком показує, що він усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толя – це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федькові, бо в нього добре серце і багато гарних рис. Хоча б те, що він намагався врятувати Толю, розуміючи, що може загинути сам.
Мені б дуже хотілось, щоб у мене, та й в усіх були такі друзі, як Федько, – добрі, чесні, на яких можна покладатися. І якомога менше таких, як Толік, – брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів
Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.
Володимире Івановичу, я читав, що в дитинстві Ви дуже нагадували свого ж таки літературного героя — Федька-халамидника, змалку чинили наперекір загальноприйнятому, домагалися свого всупереч усіляким обставинам. Мені було б цікаво дізнатися, чому Ви вирішили стати письменником? Можливо, на це вплинув якийсь випадок із життя? Буду чекати на Вашу відповідь.
Отже, до вашої уваги хоку по-українськи.
Старий ставок.
Одна жабка -
його душа.
***
Глибока осінь.
Листя опало.
Одна сосна зелена.
***
Всохли дерева.
Спів солов’я
Стихає.
Навроцький Назар
Одна-однісінька квітка -
oдна душа
на тлі холодної осені.
Куровська Влада
Старе дерево.
Пташка спить.
Золота осінь.
***
Яскравий вогонь.
Сліпучий жар.
Темна ніч.
Вишневська Марина
Повіяв вітер -
Упав каштан.
Так багато їх на землі.
Уривай Сергій
Небо голубе,
Вода хлюпоче –
Риба пливе.
***
Впаде сніг -
залишиться слід,
заскриплять двері.
***
Спить собака.
Різкий дзвін.
Зелений лист.
***
Ворота заскрипіли -
на дворі зима.
Синиці прилетіли.
***
Повітря тихе.
День сумний -
дерево зрізане.
Но отец вернулся с фронта и все страхи пропали. Отец показал ему, что это всего лишь пень, бочка, колодец. Он сказал, что Никита - очень добрый мальчик, поэтому ему все кажется живым.