Головні герої пригодницьких романів Р. Стівенсона «Острів скарбів» і Ж.Верна «П’ятнадцятирічний капітан» дуже схожі між собою, як у чомусь схожі сюжети цих творів і їх фінальні сторінки. Герої цих творів Джим Хокінс і Дік Сенд приблизно одного віку, і хоча їх дитинство відрізняється, обидва вони не знали щастя і великої батьківської любові. Джим Хокінс народився і виріс у сім’ї власників трактиру «Адмірал Бенбоу» і працював з раннього дитинства. Хоча на корабель він потрапив випадково, завдяки своїй допитливості, але він завжди мріяв про морські подорожі і надзвичайні пригоди.Дік Сенд взагалі не знав ні своїх батьків, ні свого справжнього ім’я. Віх був найдою і майже з самого народження виховувався у дитячому будинку. На судні «Пілігрим» хлопчик опинився не випадково, бо з дитинства потрапив на службу у якості юнги, а згодом завдяки його навичкам і прагненню навчатися господар перевів його на «Пілігрим». Він, так само, як і Джим Хокінс, просто марив морем та пригодами.І Джим Хокінс, і Дік Сенд, опинившись на борту шхуни «Еспаньйола» та корабля «Пілігрим», досить скоро стали невід’ємною частиною команди. Їхні відношення з деякими моряками були дружні, а команда ставилася до них, як до дорослих. Хлопці прагнули запозичити у своїх товаришів найкращі риси характеру і отримати якомога більше нових знань. Уже в цьому віці Джим Хокінс і Дік Сенд мали достатньо міцний вольовий характер, тому вони не тільки відчували вплив дорослих на себе, але згодом й самі досить сильно впливали на своїх старших товаришів.Обидва хлопця відрізнялися незвичайною силою духу, відвагою, сміливістю і відповідальністю за свої вчинки. Кожен з них волею обставин очолив невеличкий загін, який складався з дуже різних дорослих людей. Кожен з них довів, що має право бути справжнім ватажком і може вірно діяти у будь-яких ситуаціях. І хоча їм іноді не вистачало життєвого досвіду, вони компенсували його своєю рішучістю та прагненням врятувати не тільки себе, але й своїх друзів.Джим Хокінс і Дік Сенд добре та з повагою ставилися до інших і вмили цінувати гарне ставлення до себе. Наприклад, Джим Хокінс обіцяє мовчати про минуле колишнього пірата Бена Гана, який дуже допоміг йому і його друзям на острові, і тим самим врятовує йому життя. Та й до Діка Сенда дорослі ставляться з любов’ю та повагою, і він їм відплачує тією ж монетою і не один раз рятує їхнє життя.«Той, хто з дитинства знає, що праця є законом життя, хто змолоду зрозумів, що хліб добувається тільки в поті чола, той здатний до подвигу, тому що в потрібний день і годину у нього знайдеться воля його виконати і сили для цього» – так сказав про Діка Сенда автор роману Ж. Верн. Але цей вислів так само підходить для того, щоб чітко і ємко охарактеризувати іншого героя – Джима Хокінса.Мені подобаються ці герої своєю сміливістю і відповідальністю. Вони викликають повагу ще й тому, що в наш час п’ятнадцятирічні хлопці тільки вчаться в школі. Вони залежать від батьків, часто несамостійні, не мають можливості проявити кращі якості свого характеру в таких романтичних пригодах і подорожах, в яких побували Дік Сенд або Джим Хокінс. Але бути відданим, чуйним, сміливим, рішучим хлопцем можна і в звичайному житті, необхідно лише прагнути цього.Як і більшість пригодницьких романів того часу (а обидва твору було написано приблизно в один час) і «Острів скарбів» і«П’ятнадцятирічний капітан» мають щасливий фінал, у якому і головні герої, і їхні друзі, і інші учасники подій отримують по заслугам. Позитивні герої здобувають собі щасливе життя, а негативні – відповідну кару. Особливо я повністю задоволена долею героїв цих романів і дуже б хотіла дізнатися про те, як склалося їхнє життя у майбутньому.
Оссия. При упоминании этого слова перед моими глазами встает все самое важное, самое красивое, самое дорогое сердцу: прекрасная природа, самобытные города - жемчужины и, конечно, люди - наша гордость, люди, чьи дела и подвиги прославили Россию, вознесли ее ближе к небу, ближе к Богу, ближе ко всему самому замечательному и светлому. Россия – прекрасная страна, которой можно говорить не умолкая. «Россия. Родина. Моя страна», - так может сказать каждый патриот. Самое святое, что есть у человека- Родина и семья. Если мы взглянем на карту мира, то увидим множество разнообразных стран и государств. Но ни одна страна мира не сравнится с Россией. Россия – могучая держава. Россия! Озера синие, поля бескрайние, леса густые, реки быстрые. Уголок России, отчий дом. Русский человек очарован её красотой. Древний автор в XIII веке так взволнованно описывал красоту родной земли: «О, светло светлая и красно украшенная земля русская! Многими красотами дивишь ты: озерами многими, реками и источниками, горами крутыми, холмами высокими, дубравами частыми, полями дивными…». Эту красоту самозабвенно любили и воспевали русские писатели и поэты. Я горжусь тобой, моя Россия! Ни одна другая страна не может похвастаться таким огромным культурным пластом! Пушкин, Бунин, Васнецов, Поляков, Чехов, Гагарин, Никулин, Суворов…Не хватает бумаги, чтобы перечислить всех великих поэтов, писателей, художников, князей- людей, которыми невозможно не гордиться, которым хочется соответствовать.
Все задаются вопросом! Что же интересно школьникам? Наверно кто-то думает, это естественно школа уроки и все остальное. Но современным подросткам это не очень интересно. Есть много учеников которые просто приходят в школу что бы поиграть в друзьями, побегать и т. д. А кто-то на уроках играет телефоны, не слушая новую тему. В итоге мы пришли к выводу, что современным школьникам, школа не очень интересна, им лучше поиграть и побегать, чем повторить новую тему. Но и есть ученики которые хорошо учатся, это конечно отличники и ударники. Они постоянно делают домашнее задание и активно отвечают на уроках. Лично я считаю, что лучше всего учится, потому что в будущем нам это понадобится. Потом мы сами будем жалеть, что не учились в то время когда была возможность.