1 Как проявили себя Гринев и Швабрин в главе «Поединок»?
В главе «Поединок» Гринёв и Швабрин проявили себя совсем по-разному. Гринёв вознегодовал на обманутую доверчивость и без колебаний принял вызов на дуэль. Он поступил импульсивно, но намерения его были чисты. Уже после, когда он узнал от Маши, что Швабрин сватался к ней, им овладела действительная ярость, потому что он понял всю ту низкую игру, что вёл его недавний приятель всё это время.
Швабрин показал себя человеком с предельно болезненным самолюбием, готовым ради удовлетворения злобной неприязни пойти на убийство. Он поступал, в отличие от Гринёва, обдуманно и сознательно провоцировал того на ссору. Оба оказались непримиримы, и попытки по-семейному их свести были явно несостоятельны.
2 Что нового вы узнали о них? Какие черты характера стали проявляться в Гриневе?
Сарказм Швабрина оказался только внешним проявлением тех тёмных страстей, что кипели в нём. Его уязвлённость проявила себя самым разрушительным Можно сказать, что Швабрин был законченным эгоистом, думающим только о своих желаниях и готовым ради прихоти расправиться с человеком.
Гринёв стал раскрываться как бесстрашный человек,— ведь было понятно, что его соперник намного более опытный дуэлянт, но ради сохранения своей чести и достоинства любимой девушки он без колебаний пошёл на поединок. Его столь сильно возмутило предательство и подлость Швабрина, что остальные соображения потеряли силу. Можно сказать, что это был его первый мужской поступок, несмотря на всю его неосмотрительность.
Вальтер Скотт — відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об’єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.
Ім’ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго — юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливості
Айвенго — справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.
Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король — не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об’єднати країну і відновити соціальну справедливість.
