Відповідь:
Пояснення:
Люди завжди прагнули до краси. Це стосувалося не тільки матеріальних сторін життя, наприклад, красивого житла, транспортних засобів або прикрас, але і аспектів відносин між людьми. Навряд чи є на світі така людина, яка ніколи не хотіла до комусь, кому потрібна до , безоплатно з чистого душевного пориву.
Звичайно, всі люди такі, основною причиною тому служить те, що людина була створена Богом.
Література приносить нам величезну кількість прикладів дивовижних вчинків людей. Звичайно, в ній описується не тільки це, але й злі
наміри і дії, шкода, що заподіюється однією людиною іншій і багато чого подібне й поганого. Водночас, як мені думається, найбільш цінним у всіх книгах є приклади того, як одна людина допомагає іншій, як вона демонструє свою доброту, чесність, справедливість та інші красиві людські якості. Я думаю, що саме такі приклади і слід запам’ятовувати в першу чергу при прочитанні книг.
Найчастіше так і відбувається – люди запам’ятовують з книг саме благородні вчинки героїв творів, оскільки вчинки ці дуже красиві.
В якості хорошого прикладу красивих і чистих взаємин між людьми можна привести відносини між героями
твору “Останній листок” авторства О. Генрі. У цьому своєму творі автор розповів про спільне життя художників у їх власному кварталі, в якому якраз розгорілася страшна епідемія пневмонії. Героїня твору на ім’я Джонсі сильно захворіла, але вижити їй могла до лише віра в виживання і одужання. Сили Джонсі були на межі, вона думала, що незабаром помре.
Вона визначила для себе, що смерть її настане тоді, коли з дерева, що стоїть за її вікном, впаде останній листок. Але листок все ніяк не падав, що додало дівчині впевненість у тому, що вона повинна вижити, і вона пішла на поправку. Як виявилося, справа тут була зовсім не в диві, а у високому вчинку її сусіда Бермана, який зміг намалювати на дереві листок, який дав Джонсі віру.
На жаль, сам Берман помер, але його чистий вчинок напевно залишився в пам’яті оточуючих ще на дуже довгий час.
Якщо людина відчуває, що їй бракує духовності, впевненості у своєму високому призначенні, вона просто зобов’язана читати багато правильних книжок. Завдяки читанню кожна людина збагачується шляхом отримання прикладів високих і чистих вчинків. Роблячи такі дії, такі чисті і благородні дії, завжди можна бути впевненим у тому, що зі сторони вони виглядатимуть надзвичайно красивими.
В комедии Грибоедова “Горе от ума” мы можем наблюдать столкновение двух различных эпох, двух стилей русской жизни, что реалистически показано автором в его бессмертном произведении.
“Век минувший” представляет в комедии московское дворянское общество, которое придерживается устоявшихся правил и норм жизни. Типичный представитель этого общества - Павел Афанасьевич Фамусов. Он живет по старинке, своим идеалом считает дядю Максима Петровича, который являлся ярким примером вельможи времен императрицы Екатерины. Вот что говорит о нем сам Фамусов:
Он не то на серебре,
На золоте едал; сто человек к услугам;
Весь в орденах; езжал-то вечно цугом;
Век при дворе, да при каком дворе!
Тогда не то, что ныне...
Однако, для того чтобы достичь такой жизни, он “сгибался вперегиб”, прислуживался, играл роль шута. Фамусов боготворит тот век, но чувствует, что он уходит в . Недаром он сетует: “Тогда не то, что ныне...”
Ярким представителем “века нынешнего” является Александр Андреевич Чацкий, который воплощает в себе черты передовой дворянской молодежи того времени. Он — носитель новых взглядов, что и доказывает своим поведением, образом жизни, но в особенности своими страстными речами, обличающими устои “века минувшего”, к которому он относится явно пренебрежительно. Об этом свидетельствуют такие его слова:
И точно, начал свет глупеть,
Сказать вы можете вздохнувши;
Как посравнить да посмотреть
Век нынешний и век минувший:
Свежо предание, а верится с трудом;
Как тот и славился, чья чаще гнулась шея.
Чацкий считает тот век веком “покорности и страха”. Он убежден, что те нравы ушли в и нынче охотников поподличать “смех страшит и держит стыд в узде”.
Однако не так все просто. Традиции минувших дней слишком сильны. Сам Чацкий оказывается их жертвой. Он со своей прямотой, острословием, дерзостью становится возмутителем общественных правил и норм. И общество мстит ему. При первой же встрече с ним Фамусов называет его “карбонарием”.
Объяснение:
вбила в инете дало это
