ответ: Синьйор Капулетті:
знатний і багатий:"...мій господар ̶ знатний і багатий синьйор Капулетті... ". вважає юного Монтеккі хорошою людиною:"(до Тібальта) Спокійно, друже. Не
чіпай його. Поводить він ввічливо й шляхетно...".
Бенволіо:
турботливий: постійно турбується за Ромео, намагається його розрадити в скрутних ситуаціях. Тільки йому Ромео по-справжньому може довіритись. Також одного разу той назвав жартома Бенволіо "стрільцем метким".
не конфліктний: "Ходім звідсіль тебе, Меркуцьйо! День душний, і гуляють Капулетті. Як стрінемось ̶ без сварки не минеться, бо в дні жаркі кипить шалено кров... Якби я так любив сваритись, як ти, то кожен з радістю купив би право на мою спадщину, і чекати на неї довелось б йому не більше, ніж годину з чвертю... ".
Мамка:
не байдужа до Джульєтти, адже виховала її: тільки вона підтримувала молоду Капулетті, яка їй довіряла всі свої секрети.
балакуча: "Та годі вже тебе, замовкни...замовкни й ти тебе я, няню."
Объяснение:
Лидия Михайловна снова подняла на меня глаза. Они у нее косили и смотрели словно бы мимо, но мы к тому времени уже научились распознавать, куда они смотрят.
Голос Лидии Михайловны - голос у Лидии Михайловны был каким-то мелким и легким, так что в него приходилось вслушиваться, и не от бессилия вовсе — она иногда могла сказать и всласть, а словно бы от притаенности и ненужной экономии.
Лидия Михайловна спрашивала так, будто была в это время занята чем-то другим, более важным, но от вопросов ее все равно было не уйти.
Она сидела передо мной аккуратная, вся умная и красивая, красивая и в одежде, и в своей женской молодой поре, которую я смутно чувствовал, до меня доходил запах духов от нее, который я принимал за самое дыхание
Директор: Василий Андреевич "...Он расхаживал перед линейкой, закинув руки за спину, вынося вперед в такт широким шагам плечи, так что казалось, будто наглухо застегнутый, оттопыривающийся темный френч двигается самостоятельно чуть поперед директора..."
