Дік Сенд — сирота, виховувався в дитячому будинку. Навіть ім’я він одержав на честь жалісливого перехожого, котрий його знайшов, а прізвище йому дали на згадку про місце, де його знайшли. Хлопчик був розумним, у чотири роки вже вмів читати, писати і рахувати. У вісім років він пішов юнгою на корабель, де так добре себе зарекомендував, що капітан Хелл познайомив його з власником судна Велдоном, і той віддав хлопця до школи.
У п’ятнадцять років Дік ступив на палубу одного з кращих кораблів Велдона «Пілігрим» новачком-матросом. Він виявився дуже вправним моряком, розумним, тому коли капітан вирушив на полювання за китом, то доручив корабель саме Діку Сенду.
Трапилося нещастя: капітан разом із моряками у шлюпці загинув. І Дік бере усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити і катастрофу судна, і жорстокий обман Негору, і страшну подорож по африканських джунглях та болотах. Але він мало думав про себе, уболіваючи за долю місіс Велдон, маленького Джека та інших своїх друзів. Кмітливість, витривалість, мужність і відповідальність, а також добрий друг до Дікові врятувати себе й інших.
Был дом, и в этом доме люди жили,
А у людей, конечно, вещи были –
Хозяева их средь других нашли,
Купили и в квартиру принесли.
Хоть далеки те вещи от искусства,
Но и они будили в людях чувства:
Глава семейства – страстный леноман
Любил свой телевизор и диван,
Его жена – раб кухонного крана
Любила шкаф с нарядами и ванну.
Их сын любил компьютер и смартфон,
А дочка – плеер, фен и телефон.
И лишь будильник, чья была забота
Будить хозяев в школу – на работу,
За свой усердный ежедневный труд
Был тем, кого в сердцах подушкой бьют,
Ругают и пинают в раздраженьи,
Лишая дружбы и расположенья.
Для них он – пустозвон и сонокрад.
Но разве он хоть в чем-то виноват?
Вот также склонен человек нелестно
Судить о людях для себя полезных,
А восхвалять и другом звать того,
Кто потакает слабостям его.