Гуляем с мамой мы в парке, я начинаю биседу...
"Мама, а как можно понять пословицу (Слово не воробей,вылетит-не поймаешь)?"
Мама на это и говорит:
"Это значит, держишь слово выполняй его, даже например на это пообещала я тебе сходить прогуляться, мы гуляем... вот это и значит"
По техоньку мы подходили к дому.
"Я погуляю ещё немножко?"
Спросил я.
Мама разрешила..
Я побежал к моему другу,как раз он сидел на качеле...
"Привет!","Привет."
Поздоровались мы. "А что ты делаешь?" спросил я.Друг не ответил.
"Я вот думаю... а как я пойду с сестрой в кино?" "Если я обещал сходить в гости к другу?"
"Слово не воробей,вылетит - не поймаешь" промолвил я,и дополнил "А ты скажи другу что у тебя другие планы, (извенись)!"
"О "
образи «лебеді материнства» 1) мати — центральний в духовному космосі українців починаючи з трипільської доби. в народному уявленні мати завжди ототожнювалася з батьківщиною. тому зрада їй вважалась непростимим гріхом, а втрата — катастрофою. вибір іншої батьківщини постійно осуджувався, оскільки призводив до самознищення нації. 2) лебеді — зажди асоціювалися з вірністю, тому не випадково в. симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством. 3) національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину закинула їх недоля: і якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з україни верби і тополі… · тополя (у народних легендах) — це перевтілена дівчина (про це йдеться і в поемі т. шевченка «тополя») · верба — дерево життя